Вирок для магесси - Надія Залива
– Все добре, Сивія, – посміхнувся Вілеріон. – Це тобі від леді Лестер, – кревн кинув дівчині мішечок з золотом.
– Мене тут більше нічого не тримає. Обіцянку, яку я дала маркізі Лестер, я виконала.
– Хочеш зі мною? – здивовано запитав Вілеріон.
– Так, – впевнено відповіла Сивія.
– А якщо я скажу тобі що мені сто п’ятдесят три роки, і я вже давно помер?
– Мене вже нічим не налякати, – впевнено мовила дівчина.
Вілеріон такого не планував. Карміна домовлялася з дівчиною про допомогу і вона допомогла: впустила його в замок і провела у потрібні покої. Але брати її з собою? Кревн вивчав дівчину. Можливо це його шанс? Шанс, знову розпочати нормальне життя?
– Що ж, сподіваюсь ти не пожалкуєш, – зробив свій вибір Вілеріон і разом з Сивією покинув замок.
_________________________
Тепер всі "темні" покарані. Якою ціною? Союзники не підвели Карміну. І що далі?
