Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
1. Стаття, що коментується, встановлює право засуджених військовослужбовців на отримання посилок (передач) і бандеролей, кількість яких не обмежується. Таким чином, нормативно-правові акти Міністерства оборони України не можуть вносити будь-які корективи до визначення числа посилок (передач) і бандеролей.
2. Право, закріплене ст. 76 КВК України, є однією з форм підтримання зв’язків засуджених військовослужбовців із зовнішнім світом та рідними. Крім цього, отримання посилок (передач), бандеролей дозволяє засудженим забезпечувати власні потреби, завдяки допомозі родини (необхідні речі, додаткове харчування, книги тощо).
3. З метою забезпечення відповідної безпеки та правопорядку в дисциплінарному батальйоні чинне законодавство встановлює дещо специфічний порядок отримання засудженими військовослужбовцями посилок (передач), бандеролей. Так, посилки, передачі та бандеролі, що надходять на ім’я засудженого, підлягають огляду. Детальний порядок огляду та вручення їх засудженим установлює командир дисциплінарного батальйону. При цьому відкривають зазначені поштові надходження та вилучають з них вміст самі засуджені, яким вони адресовані, у присутності чергового батальйону або офіцера роти. Якщо засуджений відмовиться відкрити посилку, передачу, бандероль і вилучити з них вміст, це здійснює старшина роти у присутності офіцера підрозділу й санітарного інструктора.
4. У разі виявлення у посилці, передачі, бандеролі речей або предметів, які засудженому мати заборонено, їх вилучають, заносять до опису особистих речей засудженого і зберігають разом з іншими його особистими речами до закінчення строку відбування покарання. Про ці факти складається відповідний акт.
5. Зброю, ножі, отруйні та наркотичні речовини вилучають і засудженому не повертають. Про виявлення таких предметів і речовин також складають акт, а про їх вилучення командир дисциплінарного батальйону негайно повідомляє прокурора. Гроші (у тому числі і премії як захід заохочення), що надійшли на ім’я осіб, які перебувають у дисциплінарному батальйоні, зараховують на особові рахунки засуджених і видають їм під час звільнення з батальйону.
6. Єдине обмеження, що може бути застосоване до посилок, бандеролей — це їх маса, що не може перевищувати встановленої поштовими правилами граничної маси посилки (бандеролі). Відповідно до поштових правил, — нині це 30 кг. Маса передач не обмежується.
Стаття 77. Праця засуджених військовослужбовців1. Засуджені військовослужбовці залучаються до праці на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, у майстернях дисциплінарного батальйону.
2. Праця засуджених військовослужбовців організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановленими законодавством про працю.
3. Праця засуджених військовослужбовців оплачується відповідно до законодавства про працю. Нараховані суми заробітку засудженим військовослужбовцям зараховуються в установленому порядку на їх особові рахунки.
1. Праця в умовах дисциплінарного батальйону не є елементом кари й не має на меті завдання засудженому військовослужбовцю страждань. Як і стосовно покарання у виді позбавлення волі, залучення до праці спрямоване, передусім, на приучення засуджених визнавати працю одним з основних складників життя. Праця засуджених військовослужбовців є одним з основних засобів їх виправлення, що цілком відповідає й міжнародним стандартам у сфері виконання кримінальних покарань: у пунктах 26.1 та 26.2 Європейських тюремних правил передбачено, що працю в місцях позбавлення волі необхідно розглядати як позитивний момент внутрішнього режиму, а адміністрація установи виконання покарань повинна намагатися надати достатню кількість корисної роботи. Аналогічно роль праці визначається і в Мінімальних стандартних правилах поводження з ув’язненими.
2. Саме на здатності праці позитивно впливати на свідомість і мораль учасників трудових процесів і ґрунтується використання праці в дисциплінарному батальйоні як одного із засобів виправлення засуджених. Виховне значення праці полягає в тому, що участь засуджених військовослужбовців у трудових процесах сприяє формуванню та становленню особи, дає змогу людині усвідомити свою корисність для суспільства, укріплює свідомість і почуття відповідальності за доручену справу. Під час трудової діяльності формується особистість людини, зокрема такі її якості, як колективізм (здатність працювати в команді), дисциплінованість, повага до себе та інших.
3. Аналіз положень КВК України та Інструкції, а також міжнародних норм і стандартів дозволяє виділити такі основні принципи, на яких повинні залучатися засуджені військовослужбовці до праці: а) підкорення виробничої діяльності підприємств Міністерства оборони України, де працевлаштовуються засуджені, реалізації одного з їх основних завдань — виправленню засуджених; б) належна оплата праці; в) створення умов для праці відповідно до прийнятих на свободі; г) впровадження такої тривалості праці, що не є надмірною, та залишення часу на інші заняття і військове навчання. Вплив праці здійснюється в комплексі з іншими засобами виправлення та ресоціалізації засуджених військовослужбовців.
4. Крім виправлення та сприяння ресоціалізації засуджених військовослужбовців застосування праці сприяє також досягненню економічної, соціальної та оздоровчої мети. Економічна мета праці полягає в тому, що праця засуджених є складовою загальної праці, яка створює матеріальні цінності — засуджені працюють на себе, з рештою і на суспільство, членами якого вони є. Соціальна мета полягає в тому, що з допомогою праці та набуття певної трудової кваліфікації засуджений отримує необхідну підготовку до нормального самостійного життя після звільнення. Оздоровча мета полягає в тому, що праця сприяє підтримці нормального фізичного стану людини, а бездіяльність не тільки фізично її калічить, а й призводить до моральної деградації та психологічного дискомфорту. Саме тому працею треба забезпечувати постійну й повну зайнятість засуджених військовослужбовців.
5. Засуджених залучають до праці на виробничих підприємствах, будівництві та інших об’єктах Міністерства оборони України, у майстернях дисциплінарного батальйону, як правило, з використанням техніки. Праця осіб, позбавлених волі організується відповідно до вимог