Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

У приміщеннях гуртожитків крім спальних кімнат з розрахунку на кожне відділення обладнуються кабінети начальників відділень, кімнати виховної ро­боти, приміщення для зберігання особистих речей засуджених, сушильні для одягу та взуття, приміщення для приймання їжі та збереження продуктів хар­чування з холодильниками, туалетні кімнати. У виправних центрах для три­мання засуджених жінок обладнуються кімнати особистої гігієни.

Житлові приміщення повинні мати централізоване опалення, достатнє при­родне та електричне освітлення, бути радіофікованими, відповідати правилам санітарії та гігієни. У холодну пору року температура в жилих приміщеннях виправного центру повинна підтримуватися на рівні не нижче 18 °С.

2. Кожному засудженому в гуртожитку надається індивідуальне спальне місце, яке визначає начальник відділення і на якому прикріплюється табличка із зазначенням прізвища, ініціалів засудженого, постільні речі, табурет та одна приліжкова тумбочка на двох засуджених. У приліжкових тумбочках засуджені мають право зберігати засоби особистої гігієни, підручники і учбове приладдя, літературу та періодичні видання, письмовий папір, зошити, авторучки та ін­ші предмети, не заборонені для зберігання.

Норма жилої площі на одного засудженого у виправному центрі не може бути меншою за чотири квадратні метри.

3. У зв’язку з тим, що засуджені до обмеження волі мають право носити цивільний одяг, мати при собі гроші й користуватися ними без обмежень (ч. 1 ст. 59 КВК), то речове майно і продукти харчування вони придбавають собі за власні кошти.

Комунально-побутові та інші послуги, які надаються у виправному цент­рі, оплачуються ними теж на загальних підставах з власних коштів.

У разі відсутності в засудженого до обмеження волі власних коштів адмі­ністрація виправного центру або підприємства, установи чи організації, де пра­цевлаштований засуджений, може видавати йому аванс з наступним відшко­дуванням.

Але, якщо засуджені не працюють через захворювання, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших дохо­дів, харчування та комунально-побутові послуги надаються їм за встановлени­ми нормами за рахунок виправного центру. Якщо засуджені направлені на ліку­вання до лікувальних закладів охорони здоров’я, то вони забезпечуються ци­ми лікувальними закладами всіма видами довольства на загальних підставах.

У разі відбування засудженим стягнення у виді поміщення у дисциплінар­ний ізолятор, з нього стягується повна вартість харчування, наданого йому за встановленими нормами адміністрацією виправного центру.

1. З особами, які відбувають покарання у виді обмеження волі, адмініст­рацією виправного центру, а також власником підприємства, установи, орга­нізації або уповноваженим ним органом, де працюють засуджені, і громадсь­кими організаціями проводиться соціально-виховна робота.

2. Активна участь засуджених у виховних заходах заохочується і врахову­ється при визначенні ступеня їхнього виправлення.

1. Із засудженими до обмеження волі в обов’язковому порядку провадить­ся соціально-виховна робота. Виховний вплив на засуджених здійснюється на основі психолого-педагогічних методів диференційного та індивідуального ви­вчення особистості засуджених з урахуванням строку покарання, персональ­них якостей і поведінки засуджених, обставин вчиненого злочину, закріплення досягнутих результатів.

Основною метою соціально-виховної роботи є формування і розвиток у засуджених якостей і навичок, що стимулюють зацікавленість у виправленні, прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, дотримання прийнятих у суспільстві встановлених правил поведінки, підвищення їх загальноосвіт­нього та культурного рівнів.

Водночас, соціально-виховна робота покликана забезпечити: організацію корисної зайнятості засуджених; розвиток особистого потенціалу, корисної іні­ціативи, творчих здібностей і професійних навичок, що сприятиме їх соціаль­ній адаптації після звільнення; формування у засуджених свідомого ставлен­ня до цілей свого виправлення та розуміння ними залежності перспективи до­строкового звільнення чи заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням від своєї особистої поведінки.

Для досягнення цієї мети адміністрацією виправних центрів організову­ється основне загальне і початкове професійне навчання, забезпечується про­фесійна підготовка засуджених; створюються умови для підвищення засудже­ними свого загального і професійного рівнів, їх заочного навчання в різних на­вчальних закладах, що розміщені в межах адміністративно-територіальної одиниці, де розташований виправний центр; формуються методико-виховні ради виправних центрів, завданням яких є збереження зв’язків засуджених з родичами, а також підтримка ініціативи громадських організацій і релігійних об’єднань, спрямованих на підготовку засуджених до життя в суспільстві піс­ля звільнення, та ін.

3. Активна участь засуджених у виховних заходах заохочується у порядку, передбаченому статтями 67, 69 КВК України.

Крім цього, участь засуджених у цих заходах розглядається як свідоме прагнення до виправлення, в результаті чого вона і враховується при оцінці ступеня виправлення.

4. Обов’язок проведення соціально-виховної роботи із засудженими до об­меження волі покладений не тільки на адміністрацію виправного центру, а й на власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними ор­ганів, де працюють засуджені.

У соціально-виховній роботі із засудженими повинні брати участь і громад­ські організації, за виключенням політичних партій і профспілок, діяльність яких у виправних центрах забороняється (ч. 2 ст. 66 КВК), релігійні організа­ції, члени сім’ї і родичі засудженого, його колеги по колишній трудовій діяль­ності. Перелік суб’єктів, які можуть займатися соціально-виховною роботою із засудженими до обмеження волі, законодавством не обмежений. Головне, щоб їх діяльність сприяла виправленню засуджених і досягненню цілей покаран­ня, не носила формальний характер, не завдавала шкоди засудженому, адміні­страції виправного центру чи іншим учасникам кримінально-виконавчих пра­вовідносин.

1. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, можуть створювати самодіяльні організації засуджених і брати участь в їх роботі.

2. У виправних центрах забороняється діяльність політичних партій та профспілок.