Житловий кодекс України. Науково-практичний коментар станом на 05.05.2011 р - Колектив авторів
6. Відповідно до ст. 54 Закону України "Про вищу освіту" студенти вищих навчальних закладів, які навчаються на денній (очній) формі навчання, мають право на забезпечення гуртожитком у порядку, установленому КМУ. Крім того, рівень забезпеченості студентів гуртожитками є однією з умов для отримання ліцензії на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти, що передбачено Ліцензійними умовами надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, затвердженими наказом Міністерства освіти й науки України від 24.12.2003 р. № 847.
Студентські гуртожитки вищих навчальних закладів призначені для проживання на період навчання іногородніх студентів, слухачів, курсантів, асистентів-стажистів, інтернів, клінічних ординаторів, аспірантів, ад'юнктів, докторантів тощо, а також студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за умови відсутності в них іншого місця проживання. Іноземні громадяни, які навчаються в цьому вищому навчальному закладі, розміщуються в гуртожитках на загальних підставах, якщо інше не передбачено контрактом або іншими нормативно-правовими актами.
У гуртожитки можуть бути поселені іногородні студенти заочної форми навчання на період проведення екзаменаційної сесії, іногородні абітурієнти на період проведення вступних випробувань, а також абітурієнти з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за умови відсутності в них іншого місця проживання.
Як правило, студентські гуртожитки є структурними підрозділами навчальних закладів. Такі підрозділи здійснюють свою діяльність відповідно до статуту чи положення навчального закладу і діють на підставі Положення про гуртожиток, яке розробляється на основі Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13 листопада 2007 р. № 1004.
7. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчих органах сільських, селищних, міських, районних у місті рад. Правовою підставою для виконання цих повноважень є пп. 5 пункту "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який відносить до делегованих повноважень виконавчих органів рад облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням. Також повноваження органів місцевого самоврядування у житловій сфері щодо гуртожитків регулюються ст. 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" відповідно до якої органи місцевого самоврядування приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону.
Реєстрація гуртожитків здійснюється в порядку, встановленому органами місцевого самоврядування. Наприклад, порядок реєстрації в Автономній Республіці Крим житлових будинків, частин житлових будинків як гуртожитків регулювався однойменним Положенням, затвердженим Постановою Верховної Ради АРК від 21 квітня 1999 року № 464-2/99.
Позиція про те, що у разі непроведення реєстрації будинку як гуртожитку у виконавчому органі місцевої ради такий будинок не може вважатися гуртожитком, є спірною. Правовий статус гуртожитку складається з декількох ознак, які необхідно оцінювати в сукупності. На практиці відсутність реєстрації будинку в якості гуртожитку надавала мешканцям можливість приватизувати приміщення, якими вони користувалися.
Питання зміни статусу гуртожитків належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" органи місцевого самоврядування приймають рішення про проведення реконструкції, капітального ремонту, переобладнання гуртожитків, про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання в ньому людей та про знесення аварійних та непридатних для проживання гуртожитків[3], а також звертаються з позовами до суду про примусову передачу у власність територіальних громад гуртожитків, які перебувають у власності господарюючих суб'єктів, утворених в результаті корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств.
8. Більшість гуртожитків була побудована за радянських часів за державні кошти або кошти громадських організацій, колгоспів, кооперативів, радгоспів.
В роки незалежності частина гуртожитків приватизована внаслідок включення гуртожитків до статутних фондів підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації. Питання про правомірність приватизації гуртожитків залишається дискусійним.
Гуртожитки не входять до складу цілісних майнових комплексів, оскільки не виконують виробничих функцій, а відносяться до житлового фонду, у зв'язку з чим відносини щодо їх використання регулюються нормами Житлового кодексу Української РСР та інших актів житлового законодавства. Крім того, частиною 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" прямо передбачено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів житлового фонду, до складу яких згідно з вимогами статей 4 - 6 Житлового кодексу Української РСР також відносяться гуртожитки. Отже, вищезазначені вимоги закону виключають можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу.
Непередача будинку до комунальної власності під час приватизації цілісного майнового комплексу є порушенням Закону України "Про приватизацію державного майна", тому акти органів приватизації щодо включення вартості гуртожитків до вартості цілісного майнового комплексу і укладені на їх підставі договори можуть бути визнані недійсними в судовому порядку (лист Вищого арбітражного суду України від 04.02.2000 р. № 01-8/47 "Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України", інструктивний лист Фонду державного майна України від 30.12.2005 р. № 10-25-21463). Водночас в ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" йдеться про те, що гуртожитки, які не є об'єктами права державної власності та на законних підставах включені до статутних фондів підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації, можуть передаватися у власність територіальних громад на договірній основі згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ст. 9, ч. 8 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року № 1253, Методики уточнення складу і
