Анексія: Острів Крим - Тарас Валерійович Березовець

Об 11:28 «Дзеркало тижня», посилаючись на анонімні джерела серед кримських депутатів, заявило, що голосування за постанову ВРК про звернення до РФ щодо приєднання Криму до Росії відбувалося наосліп: «Кілька депутатів, які просили не називати їхніх прізвищ, повідомили, що про те, що ВР Криму ухвалила рішення про вступ до РФ і звернулася до президента, Держдуми та Ради Федерації Росії з проханням розпочати процедуру входження в РФ, вони дізналися від журналістів і з преси. <…> Константинов зачитав із трибуни два питання, які виносяться на референдум. Про нову дату навіть не згадав, а про те, щоби призначити референдум на 16 березня, із залу вигукнув віце-прем’єр Рустам Темиргалієв. Ми голосували тільки за ці пункти, вірніше, тільки вони були озвучені. Про те, що ми вже нібито прийняли рішення про вступ в Росію, тобто до проведення референдуму, дізналися після сесії»424.

Перший заступник голови ВРК Григорій Іоффе, який очолив робочу групу парламенту з підготовки до референдуму, заявив російським ЗМІ, що блокування Україною бази даних виборців на території Криму не зашкодить референдуму: «У нас всі списки готові, референдум пройде з використанням всієї необхідної техніки. Списки виборців уже в районах. Люди, які працюють у ЦВК, м’яко кажучи, нерозумні, раз зробили таку заяву. Вони не розуміють, що в Криму неодноразово проводилися вибори, тисячі копій списків виборців перебувають у місцевих комісіях»425.

ВРК опублікувала форму бюлетеня майбутнього кримського референдуму. У «Бюлетені для голосування на загальнокримському референдумі 16 березня 2014 року» всього лише 2 питання трьома мовами: російською, українською та кримськотатарською.

«1. Ви за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації?

2. Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?»426

Призначений «голова кримського виборчкому» Михайло Малишев озвучив наміри кримських сепаратистів встановити на виборчих дільницях веб-камери — ті самі, закуплені на парламентські вибори 2012 року на понад 1 млрд гривень: «У нас є бажання й напрацювання встановити веб-камери на виборчих дільницях. Вони можуть зіграти величезну роль під час проведення голосування, і якщо технічно це буде можливо, то веб-камери, безумовно, будуть встановлені»427. Дітище Миколи Азарова спрацювало ще раз — тепер на руку сепаратистів.

Микола Малишев, цей трагікомічний «голова» ВК Криму, відзначився ще однією заявою, яка демонструвала й рівень його юридичних та історичних знань, і моральні якості: «Хоча де-юре Крим протягом 60 років перебував у складі України, де-факто Крим українським ніколи не був».

Нардеп від «Батьківщини» Андрій Сенченко дав цього дня дуже влучний прогноз результатів псевдореферендуму: «Із самого початку це була реалізація сценарію Путіна. Верховна Рада Криму, яка зараз працює під дулами автоматів, не може приймати будь-які рішення. Далі вони активно приєднуватимуть до цього рішення Севастополь. А там же живе багато громадян РФ. Тому в Севастополі голосуватимуть усі включно із військовослужбовцями Чорноморського флоту й окупанти. Навіть коти та собаки. По решті території Криму голоси підтасують. Але зараз почала діяти українська влада й зростає обурення людей до окупантів. Тому Росія розуміє, якщо референдум проходитиме 25 травня, то їм буде важче фальсифікувати й щось пояснювати. Спочатку референдум перенесли на 30 березня, а тепер вже на 16. Я не здивуюсь, якщо його оголосять буквально на завтра»428.

Сьогодні Андрій Сенченко так згадує події 7 березня:

«Будучи заступником глави Адміністрації Президента, я обдзвонив кожного мера й голову районної адміністрації в Криму. Настрій у людей був пригнічений, психологічний тиск наростав, київська влада довго не приймала рішень щодо зміни Могильова й Константинова. І багато хто „хитався“. Не на користь київської влади зіграли й певні неадекватні рішення, наприклад щодо призначення керівника кримської міліції. Призначили колишнього начальника кримського УБОЗу — Ігоря Авруцького. Це абсолютний негідник, рідкісний. Прийняв посаду й тут же все здав сепаратистам».

У той час Арсеній Яценюк зазначив: «Не буде ніякого референдуму, тому що він неконституційний. Ніхто не визнає результати, крім, можливо, Північної Кореї, Сирії чи Венесуели. І я хочу, щоби мене зрозуміли — Крим був, є й буде частиною України, ніяких допущень. Крапка»429. Зрештою, навіть «дружні» до Росії країни — Казахстан та Білорусь — відмовилися надсилати своїх спостерігачів на цей референдум, а Espreso.tv повідомило, що на ньому не буде жодного спостерігача від СНД430.

З-поміж загального «одобрямсу» мерів кримських міст дисонансом прозвучала заява мера Білогорська (Центральний Крим) кримського татарина Альберта Кангієва: «На мій погляд, ця дія нічого спільного, крім назви, із референдумом не має. Усе, що відбувається зараз у Криму, рано чи пізно матиме правову оцінку»431. Зрозуміло, цього голосу здорового глузду, заклику зупинити катастрофічний для Криму сценарій ніхто не почув.

Заступник голови ВР України Руслан Кошулинський визнав: «Проблема в тому, що Україна сьогодні не в стані якісно дати відсіч у військовій формі, ураховуючи той стан, який залишив після себе режим у Збройних Силах і СБУ»432.

ОБСЄ наголосила, що в Криму нині склалася ситуація, яка загрожує безпеці кримських татар через їхню проукраїнську позицію. Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин Астрід Торс заявила, що вона стривожена через ризик жорстокого конфлікту на Кримському півострові й наслідки, які він може мати для всіх громад, особливо української та кримськотатарської: «Як і місцеві українці, кримські татари мають позицію, відмінну від більшості населення, і це підвищує їхню вразливість. Відносини між етнічними групами на півострові характеризуються наростанням атмосфери страху».

На прес-конференції в Києві президент Міжнародного європейського руху, депутат Європейського парламенту Джо Ляйнен висловив переконання: «Якщо переговори нічого не дадуть, інший крок — санкції, через які Росія політично та економічно може зазнати значних втрат».

Президент Туреччини пообіцяв кримським татарам підтримку в цій нелегкій ситуації, що склалася: «Сказав йому [Путіну. — Прим. ред.], що Росія повинна захищати права кримських татар так само, як вони це роблять із правами російської більшості та правами інших меншин у Криму»433.

Викрадений напередодні генерал-полковник Михайло Коваль