Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю - Арі Турунен

завдяки ним стають привабливими. Ці спільноти не лише створюють зручності, а й прагнуть туди, де ці зручності пропонуються. Вони є вибагливими покупцями, що прагнуть до комфорту, автентичності та естетики. У таких місцях є також певного роду відкрите ставлення до новоприбулих, незалежно від їхнього етнічного або культурного походження. Оскільки митці, представники богеми і сексуальних меншин історично завжди були маргіналами, такі спільноти заохочують самодостатність і сприйнятливість. Вони побудували власні мережі з нуля і створили свої організації і фірми за власної ініціативи.

На думку Річарда Флориди, причина успішності району Сан-Франциско прихована не тільки в інтернаціональності і толерантному ставленні до іншості, а й у красі та розмірі території. Люди отримують заряд енергії від середовища, де живуть, де їм цікаво жити. Талановиті люди хочуть жити в тих місцях, де вони мають можливість реалізувати себе. Місця, які об’єднують різних талановитих людей, прискорюють економічне зростання регіону.

Коли велика кількість підприємців, фінансистів, інженерів, дизайнерів та інших творчих людей увесь час взаємодіють одне з одним на роботі та поза нею, нові бізнес-ідеї виникають, шліфуються, справджуються і, досягши успіху, поширюються. Коли кількість обдарованих людей збільшується і зв’язки між ними частішають, активність загалом зростає і прискорюється. Флорида вважає, що істотною умовою економічного зростання в сучасному світі є не те, де облаштувалася більшість людей, а те, де сконцентрована найбільша кількість талантів.

Сан-Франциско починаючи з 1980-х років переживає період злету, тому що туди з’їжджаються фахівці з усього світу. Вибухове зростання кількості IT-компаній привело в Сан-Франциско IT-мільйонерів, що хочуть насолоджуватися славнозвісним культурним життям Сан-Франциско. Мільйонери купують будинки, що сприяє підвищенню їхніх цін.

Збільшення витрат витіснило багатьох власників сімейного бізнесу, місцевих жителів і майстерні митців. Орендна плата збільшилася вдвічі в період 1995—1999 рр., а кількість виселень — в чотири рази. Місцевих жителів обурювало те, що молодим «барбі-дівчатам»-маркетологам і кодерам з п’ятнадцятигодинним робочим днем були байдужі соціальні проблеми. Письменники побоювалися, що місто ризикує стати нудним і буденним. Хоча піднесення закінчилося банкрутствами і до лютого 2001 р. понад 65 000 робочих місць було втрачено, протягом наступного періоду піднесення ціни продовжували експотенційно зростати.

Нині Сан-Франциско є одним з найдорожчих для життя міст США. Інформаційні технології, розвиток яких розпочався з рівності хіпі-культури, спричинили зростання нерівномірності рівня доходів. Нерівність викликала у людей гіркоту. Автобуси з працівниками Google і Facebook закидали камінням.

Чи втрачає Сан-Франциско те, за що воно так палко боролося: рівність, право на життя, право думати і жити на власний розсуд? На сьогодні інформаційні технології пов’язані також зі шпигунством, тотальним контролем і з безперервними автоматичними повідомленнями від дата-центрів. Коли повсякденне життя завжди залишає цифровий відбиток, особливо в Сан-Франциско, ми знову повертаємося до фундаментальних питань: чи насмілимося бути самими собою?

Мистецтво толерантності

Що довше спільнота або культура залишається на провідних позиціях, вільна від монополії насильства, то зазвичай більш терпимою вона буває. Терпимість до меншин, думок, критики і нових ідей забезпечує життєздатність і творчий потенціал. У цій книжці я розповів історію дев’яти міст. Звичайно, у світі є чимало інших міст із толерантним ставленням до іншості, проте у Мілеті, Александрії, Паталіпутрі, Багдаді, Ханчжоу, Флоренції, Ісфахані, Амстердамі та Сан-Франциско була відносно тривала доба толерантності, за часів якої у містах змогли створити величні речі. Успішна торгівля створила багатство, що дало змогу фінансувати науки і мистецтва. Цікавість і чарівність цих міст приваблювала талановитих людей з усього світу. Кожне з цих міст пережило свого часу свою золоту добу, проте вона рано чи пізно добігала кінця.

Однак міста, описані в цій книжці, можуть багато чого нас навчити. Творчу культуру і багатство міст пояснює їх відкритість для іноземних звичаїв. Революційні ідеї могли виникати в точках перетину або тертя різних культур і галузей знань або тоді, коли об’єднувалися мистецтво і техніка. Британський культурний антрополог Віктор Тернер назвав таке перебування на межі проміжним станом, лімінальною фазою. У цій фазі, на «нічийній» землі, традиційні правила не діють. Досвід подолання меж часто створює нове, тому що дає почуття, які неможливо відчути в інший спосіб. Для нових ідей і творчості характерно те, що вони виникають завдяки переживанню незвичного досвіду і дивним випадковостям. Це неможливо ані передбачити, ані спланувати.

Французький економіст Фредерік Бастіа заявив: якщо комерційні продукти не перетинають кордонів, це роблять війська. Всі дев’ять міст були визначними центрами торгівлі, до яких, крім товарів, прибували також різноманітні ідеї. Торгівля мала найістотніше значення у процесі росту і перетворення на одне з найбільших міст світу Паталіпутри. За прикладом Ханчжоу, у Паталіпутрі добре піклувалися про іноземних купців. Ісфахан також дивував торговців з усього світу безпечними житловими місцями і ввічливими держслужбовцями. Безперервна зовнішня торгівля є добрим способом підтримки дипломатичних відносин.

Шах Аббас прекрасно розумів важливість іноземних традицій. Він запрошував до Ісфахана професіоналів зі всього світу. На базарах міста можна було почути різноманітні мови, там не змушували всіх говорити тільки одною офіційною мовою, як, наприклад, у Франції, Великій Британії чи Швеції. Насправді в Європі лише в кількох державах є більше одної офіційної мови. В Ісфахані було природним говорити багатьма різними мовами. Політика одної офіційної мови обмежує не лише торгові відносини, а й мислення. Багдад був прекрасним прикладом того, як уживання різних мов і перекладацька діяльність пожвавлюють інтелектуальну сферу. Перекладачі також коментували переклади. Зустріч із новими словами, поняттями та метафорами може дати поштовх народженню нових ідей. Як сказав Людвіг Вітгенштайн, «межі моєї мови означають межі мого світу». Іноземці, що відвідують Фінляндію, часто дивуються, що фіни добре володіють англійською. Чи можемо ми дозволити собі лише одну іноземну мову? У все більш глобалізованому світі просто необхідно знати також інші іноземні мови, не тільки англійську. Послуговуючись лише фразами з розмовника, зовнішньої торгівлі не налагодиш.

Кожне з цих дев’яти міст було свого часу по-справжньому міжнародним.