Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій

Переговори Гітлера і Молотова. У теплій дружній атмосфері. Саме у цей час літаки Люфтваффе піднімаються у повітря для бомбардування Лондона, а літаки Королівських ВПС – для нальоту на Берлін. «Битва за Британію» у розпалі.

Минали дні, тижні, а перемоги над британцями хлопцям Герінга здобути не вдавалося. Англійці поздавали увесь алюмінієвий посуд на будівництво літаків. У парках зрізали сталеві огорожі на будівництво танків та гармат. У старовинному Оксфордському університеті з дверей познімали мідні та латунні ручки, але Британія трималась. 31 липня грос-адмірал Редер зустрівся з Гітлером і заявив, що навіть за ідеальних умов раніше 15 вересня флот почати операцію не може. Але і то успіх можливий за абсолютного панування у повітрі. А його все не було. Наступного дня Гітлер підписав директиву про ведення «повітряної та морської війни проти Англії». Відповідно до неї, перемогу над Британією Рейх мав здобути без війни на суходолі. А висадка… Висадка відтерміновувалася до «кращих часів». Це був кінець планів вторгнення на острови.

І скільки б Адольф про це не мріяв – реальність була зовсім інакшою. І тоді Сталін робить наступний крок. 27 вересня в Берліні було підписано Троїстий пакт між Німеччиною, Італією та Японією. Утворився військовий союз, який прийнято називати «Країнами Осі». Через кілька днів у відповідь на обережне зондування щодо можливого приєднання Радянського Союзу до союзу фашистів, нацистів та «японських мілітаристів» гітлерівські дипломати отримали з боку Кремля безумовну згоду. Візит до Берліна голови радянського уряду і одночасно наркома з іноземних справ В’ячеслава Молотова був організований – як для міжнародної політики – блискавично. Вже 12 листопада він зустрівся з Гітлером. Але ще до цього в СРСР було зроблено рішучий крок до вступу у війну. Промисловість непомітно переводилася на воєнні рейки. Сталося це влітку 1940 року. Франція капітулювала 22 червня, а вже за 4 дні Президія Верховної Ради СРСР видала указ «Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного відходу робітників і службовців з підприємств і установ».

Таким чином, в СРСР улітку 1940 року не лише колгоспники, але й решта громадян стали кріпаками. Була в царській Росії ХVІІ-ХІХ століть така категорія – гірськозаводські селяни, прикріплені до копалень, заводів та фабрик. Цей крок був нічим іншим, як прихованою мобілізацією трудових ресурсів. СРСР ще не воював, а вихідні для народу вже скасували. А 2 жовтня 1940 року, через 5 днів після створення «Осі», було затверджено Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про державні трудові резерви СРСР». Згідно з ним створювалася мережа залізничних, ремісничих училищ та шкіл ФЗН (фабрично-заводського навчання при підприємствах), куди молодь мобілізовували примусово. Раднаркому надавалося право щорічно набирати до 1 мільйона дітей у віці 14-15 років для училищ (термін навчання 2-3 роки) та стільки ж підлітків 16-17 років для ФЗО (термін навчання 6 місяців). Голови колгоспів мусили віддати по 2 людини кожної вікової категорії на кожні 100 членів колгоспів – чоловіків і жінок віку від 14 до 55 років. Для міських рад депутатів трудящих також встановлювалися відповідні квоти. Система не нова. За часів кріпаччини так у царську армію рекрутів набирали. Дітей відривали від родин, переводили на казармене становище, видавали форму, підручники та все необхідне. Втеча вважалася дезертирством і каралася ув’язненням у таборах ГУЛАГу терміном на 1 рік. Також рік на лісоповалі можна було отримати і за «порушення дисципліни».

Розумійте як хочете, любий читачу, що це таке і як можна було цим шантажувати нещасних, відірваних від батьків хлопців і дівчат, примушуючи на речі страшні. То було фактично узаконене рабовласництво. Навчання в цих «закладах» було незвичайним. З одночасним виконанням виробничих планів у справжніх виробничих цехах. А потім юнаки та дівчата мали «віддячити» рідній державі за надання їм «освіти», відпрацювавши 4 роки на фабриці або заводі, причому не на тому, де хочеться, а куди рідна держава відрядить. Перехід на інші підприємства заборонявся. За втечу – лісоповал. Та й куди ти втечеш… Усе це – ознака підготовки до війни, і з цим ніхто не сперечається. Заперечують те, що воювати СРСР збирався на боці Гітлера. Про візит Молотова до Берліну шкільні вчителі та лектори товариства «Знання» не розповідали. А якщо розповідали, то лиш про те, як товариш Молотов рішуче відхилив нахабну брудну пропозицію Гітлера й у стосунки вступати відмовився. Але це зовсім не так. Насправді СРСР не лише погоджувався приєднатися до «Осі», перетворивши її на «Пакт чотирьох», але йшов навіть далі. Гітлер пропонував надавати один одному лише політичну та економічну допомогу й розмежувати сфери впливу. Товариш Молотов (із санкції Сталіна, звичайно) запропонував укласти ще й військовий союз. Те, про що розмовляли в бункері Рейхсканцелярії Гітлер, Ріббентроп та Молотов, зафіксував німецький дипломат, який на тих переговорах був особистим перекладачем рейхсміністра іноземних справ, Пауль Шмідт. Милуємося невеликими уривочками з вельми тривалої та цікавої бесіди, в якій Гітлер наголосив: «Після знищення Англії світова Британська імперія виявиться гігантською світовою банкрутною масою площею 40 мільйонів квадратних кілометрів, яка підлягатиме поділу. Розділ її відкриває Росії шлях до незамерзаючого і справді відкритого Світового океану. Меншість англійців, яка налічує 45 мільйонів, досі управляла 600 мільйонами мешканців світової Британської імперії. Він має намір цю меншість розколошматити. І Америка теж, власне кажучи, постаралася уже тепер вихопити деякі особливо придатні для неї шматки. Німеччина, природно, хотіла б уникнути будь-якого конфлікту, який відволік би її від боротьби проти серця цієї світової імперії Британських островів…

Зіткнення з Англією буде доведене до свого вирішального кінця, і він не має жодних сумнівів, що поразка Британських островів призведе до розпаду імперії… За таких обставин відкриваються перспективи світового масштабу. У найближчі тижні їх має бути з’ясовано в ході спільних з Росією дипломатичних переговорів; слід визначити участь Росії у вирішенні цих проблем. Усі держави, що можуть бути зацікавленими в цій банкрутній масі, мають призупинити усі конфлікти між собою і зайнятися лише розділом Британської світової імперії. Це стосується Німеччини, Франції, Італії, Росії та Японії… Молотов відповів, що він з цікавістю стежив за ходом думок фюрера і з усім, що він зрозумів, згоден» [111]. Молотов згоден, розумієте? Насправді, звичайно, самотужки погоджувати питання такого масштабу В’ячеслав Михайлович не міг, бо за таке він би зразу на екскурсію у Комунарку або на