Новітнє вчення про тлумачення правових актів - Колектив авторів

сфери дії іншого закону, який при цьому вважається загальним). Так, коли йдеться про правове регулювання майнових відносин у сфері господарювання, то спеціальним законом слід визнати Господарський кодекс (порівняно з Цивільним кодексом). Це не виключає встановлення іншими законодавчими актами таких норм, які будуть спеціальними у відношенні до норм, встановлених спеціальним законодавчим актом, зокрема Господарським кодексом.

1. Законодавче визнання закону спеціальним допускається вкрай рідко. Лише в преамбулі Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який на цей час втратив чинність, прямо зазначалось на те, що «цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення».

Слід визнати, що до позначення певного закону як спеціального за юридичним змістом прирівнюється правило ч. 2 ст. 2 Закону «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення», відповідно до якого «норми цього Закону є спеціальними щодо усіх інших законів, які регулюють відносини у цій сфері». Частиною другою ст. 410 ГК встановлюється, що «спеціальними законами можуть визначатися особливості здійснення концесійної діяльності в окремих сферах господарювання». У частині третій ст. 6 Закону «Про інвестиційну діяльність» йдеться про спеціальне законодавство України і встановлюється, що «особливості здійснення інвестиційної діяльності на території України суб’єктами інвестиційної діяльності, розташованими за межами України, а також цих суб’єктів і об’єктів України в зонах вільного підприємництва на Україні визначаються спеціальним законодавством України».

Очевидно, позначення законодавчого акта як такого, що встановлює особливості правового регулювання, має таке ж юридичне значення, як і визнання його спеціальним. У ч. 2 ст. 9 ЦК встановлюється, що законом можуть передбачатись особливості правового регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідно до ч. 2 ст 4 ГК цим Кодексом встановлюються особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання. Відповідно до частини першої ст. 4 Закону «Про електроенергетику», що має заголовок «Особливості регулювання відносин в електроенергетиці», цей Закон визначає особливості регулювання відносин в електроенергетиці. Закон «Про нафту і газ» також включає статтю (4), що має заголовок «Особливості регулювання відносин у нафтогазовій галузі».

Особливості правового регулювання, можливість встановлення яких передбачена законом, можуть визначатись не тільки нормативно-правовими актами, що приймаються для таких цілей, а й групами правових норм, що включені до відповідних нормативно-правових актів. Так, глава 6 розділу III Кодексу адміністративного судочинства має заголовок «Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ» і включає чотирнадцять статей, заголовки яких починаються зі слова «особливості». Лише одна із статей, що включена до цієї глави, має заголовок «Скорочене провадження», а не «Особливості скороченого провадження». Навпаки, у Цивільному процесуальному кодексі окремі глави (їх загальна кількість складає десять) розділу IV «Окреме провадження» мають стандартні заголовки «Розгляд судом справ...». Лише глава 10 має заголовок «Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку». Дуже часто вказується на можливість встановлення нормативними актами особливостей (особливого порядку) у Господарському кодексі (ч. 10 ст. 65; ч. 8 ст. 75; ч. 9 ст. 77; ч. 9 ст. 78; ч. 2 ст. 83; ч. 7 ст. 171; ч. 8 ст. 164; ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 262; ч. 5 ст. 273; ч. 4 ст. 359; ч. 7 ст. 382 ГК). Термін «особливості» включений до заголовків ст. 412, 413, 415 ГК.

Відповідно до заголовку ст. 9 Закону «Про державний матеріальний резерв» ця стаття встановлює особливості поставки, закладання і зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

До законодавчих положень, що розглядаються, прирівнюються і положення, що передбачають встановлення обмежень або заборон. Йдеться, зокрема про ч. 5 ст. 295 ГК, відповідно до якої «законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання».

§ 42. Юридичне значення визнання закону спеціальним чи таким, що встановлює особливості правового регулювання

Легальне визнання закону (певної групи правових норм) спеціальними або такими, що встановлюють особливості правового регулювання певних відносин, має обмежене юридичне значення. Воно є лише підставою для переважного застосування правових норм, які логічно закріплюються в положеннях спеціального закону чи положеннях, що позначаються як такі, що встановлюють особливості правового регулювання, і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, перед правовими нормами, що текстуально закріплені в нормативно-правових актах того ж ієрархічного рівня і є загальними стосовно правової норми, яка логічно закріплена і виявлена за допомогою висновку від протилежного або такими, сфера дії яких частково співпадає із сферою дії такої правової норми.

1. Перш за все звертає на себе увагу та обставина, що зазвичай правотворчі органи встановлюють спеціальні правові норми, особливості правового регулювання відповідних відносин без спеціальної вказівки на те, що відповідні нормативні положення формулюють спеціальні правові норми чи передбачають особливості правового регулювання. У той же час має місце і така практика, коли правотворчий орган зарані позначає певні нормативно-правові акти, як такі, що є спеціальними, чи встановлюють спеціальні правові норми, особливості правового регулювання, позначає певні нормативні положення як такі, що встановлюють спеціальні правові норми, чи є особливостями правового регулювання. Логічним було б стверджувати, що зазначені два техніко-юридичні прийоми певною мірою впливають на юридичний зміст відповідних нормативних положень. Пошук результатів цього впливу є складною задачею, проте вона не є такою, яку вирішити неможливо.

Спробуємо навести деякі міркування в обґрунтування сформульованого вище правила.

Не можуть бути взяті до уваги аргументи, відповідно до яких питання про юридичне значення легальної вказівки на те, що певний закон чи певні нормативні положення є спеціальними чи встановлюють особливості правового регулювання, у науці не досліджувалось, тому у законодавця не було джерела, із якого він би отримав інформацію про юридичне значення легальних вказівок, про які йдеться. Відтак і при правотлумаченні не слід надавати будь-якого юридичного значення наявності чи відсутності легальної вказівки на спеціальний характер закону чи