Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр. - Ярослав Юрійович Тінченко

фотографією на с. 81

Двомісний літак-розвідник «Ллойд» Ц.5 46-ї серії № 34

зі складу 2-ї летунскої сотні Галицької армії, весна 1919 р. Реконструкція за фотографією на с. 81

Одномісний літак-винищувач «Ньюпор» 21 № 2844

зі складу 2-ї летунської сотні Галицької армії, весна 1919 р. Реконструкція за фотографією на с. 81

Одномісний літак-винищувач «Ньюпор» 21 № 2844

зі складу 2-ї летунської сотні Галицької армії, вид знизу, весна 1919 р. Реконструкція за фотографією на с. 32

Одномісний літак-винищувач «Ньюпор» 23

зі складу Летунського відділу Галицької армії, вид знизу, літо 1919 р. Реконструкція за фото на с. 40

Літак «Гота» г. 7,

кінець 1919 р. Реконструкція за фото на с. 51

Літак «ДФВ» Ц.5,

який був на озброєнні 1-го Українського (Запорізького) авіаційного загону, весна 1918 р. Реконструкція розпізнавальних знаків здійснена на підставі фотографії на С. 10

Автори
Ярослав Тинченко

Військовий історик, журналіст. Почесний член Європейської Академії (м. Женева), лауреат низки конкурсів та премій. Автор монографій: «Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття, 1917–1921 роки» (Київ, 1995), «Перша українсько-більшовицька війна, листопад 1917-березень 1918 років» (Київ, 1996), «Белая гвардия Михаила Булгакова» (Киев-Львов, 1997), «Голгофа русского офицерства в СССР, 1930–1931 годы» (Москва, 2000), «Армии Украины, 1917–1920» (Москва, 2002), «Офіцерський корпус Армії УНР, 1917–1921» (Київ, 2007), «Українські збройні сили, організація, чисельність, бойові дії, 1917–1918» (Київ, 2009), а також ^ понад тисячі статей у періодичних і наукових виданнях.

Тарас Штик

Художник київської фірми «Роден», яка займається випуском стендових моделей-копій авіаційної, автомобільної, броньованої техніки. Автор низки статей та ілюстрацій до текстів у науково-популярних виданнях «Пам'ятки України», «Військово-історичний альманах» та ін.

Картини Тараса Штика, присвячені історії розвитку транспорту, можна побачити в багатьох вітчизняних і зарубіжних приватних колекціях.

Примітки
1

До біографічного довідника включено відомості лише про тих авіаторів, що тривалий час служили та воювали у складі українського Повітряного флоту. Біографії осіб, які недовго перебували в українських авіаційних частинах, а потім з власної волі переходили до білогвардійських чи Червоної армій, до довідника не включені. Окремі з поданих життєписів було вміщено у монографії «Офіцерський корпус армії УНР, 1917–1921», кн. 1 (Київ, Темпора, 2007), однак тут вони значно розширені та доповнені.

(обратно) 2

Список складено за неповними даними, переважно на підставі Наказів по Авіації Української Держави (ЦДАВОУ. — Ф. 1077. — Оп. 1. — Спр. 48; ф. 2300. — Оп. 1. — Спр. 2. — С. 7–8).

(обратно) 3

Після закінчення формування 26-й та 28-й авіаційні загони мали перевестися до Чернігова

(обратно) 4

6-й Полтавський авіаційний дивізіон формувався у Харкові, але потім мав перевестися до Полтави

(обратно) 5

7-й Харківський авіаційний дивізіон формувався у Києві, але згодом мав перевестися до Харкова

(обратно) 6

Станом на 1.09.1918 командир 7-го Харківського дивізіону доповідав: «Всім самольотам потрібний капітальний ремонт, для польотів зараз не здатні» (ЦДАВОУ. — Ф. 4588. — Оп. 1. — Спр. 3. — С. 12–13).

(обратно) Посилання
1

1. ЦДАВОУ. — Ф. 4588. — Оп. 1. — Спр. 1. — С. 45; Спр. 2. — С. 4.

(обратно) 2

2. ЦДАВОУ. — Ф. 4588. — Оп. 1. — Спр. 1. — С. 1, 37, 47

(обратно) 3

3. Там само. — C. 17,19

(обратно) 4

4. Там само. — C. 50

(обратно) 5

5. Там само. — C. 28, 44

(обратно) 6

6. Там само. — C. 47, 54.

(обратно) 7

7. Там само. — C. 25, 52

(обратно) 8

8. Там само. — C. 9,14.

(обратно) 9

9. Примаков В. Червоне козацтво у громадянській війні//У дні Жовтня. — Київ, 1987. — C. 29.

(обратно) 10

10. Удовиченко Н. Начало движения и первичные национальные соединения среди военных украинцев, рукопись, 1920-е