Застосування практики Європейського суду з прав людини в адміністративному судочинстві: Науково-методичний посібник для суддів. - Тетяна Іванівна Фулей

п'яти державах (Бельгії, Іспанії, Нідерландах, Німеччині і Сполученому Королівстві) у законодавстві для військовослужбовців є певні обмеження щодо відпустки по догляду за дитиною (порівняно з невійськовими), наприклад, надання відпустки може бути відстрочене або особу може бути відкликано з відпустки, коли цього вимагають інтереси служби. ">[73]. Відповідно, це показує, що сучасні європейські держави рухаються в напрямку більш рівномірного розподілу відповідальності чоловіків і жінок за виховання своїх дітей.

ЄСПЛ не погодився з твердженням, що відмінне ставлення до військовослужбовців пояснюється позитивною дискримінацією на користь жінок. На відміну, наприклад, від справи «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stecand Others v. UK, §§ 61 and 66), відмінність у ставленні щодо надання відпустки по догляду за дитиною, очевидно, не мала на меті скоригувати невигідне становище жінок у суспільстві чи «фактичну нерівність» між чоловіками і жінками — відмінне ставлення, на думку Суду, консервує гендерний стереотип і шкодить як кар'єрі жінок, так і приватному життю чоловіків. Так само, відмінне ставлення не може бути виправдане посиланням на поширеність традиції. Також ЄСПЛ не погодився з тим, що відмінність у ставленні може бути виправдана традиціями, що домінують у певній країні. Більше того, враховуючи той факт, що відповідно до національного законодавства невійськовослужбовці — як чоловіки так і жінки — можуть взяти відпустку по догляду за дитиною і вирішити, хто з батьків фактично здійснюватиме догляд за новонародженим, Суд не вважає, що російське суспільство не готове сприйняти подібну рівність між чоловіками і жінками, які служать у збройних силах.

ЄСПЛ також відкинув аргумент, що надання військовослужбовцям-чоловікам можливості скористатися відпусткою по догляду за дитиною негативно вплине на обороноздатність країни, оскільки це не підтверджується ніякими дослідженнями, а посилання на те, що усі військовослужбовці є чоловіками «репродуктивного віку» недостатнє для виправдання відмінного ставлення.

ЄСПЛ визнав, що певні обмеження на право військовослужбовців скористатися відпусткою по догляду за дитиною можуть бути накладені, якщо вони не мають дискримінаційного характеру. Наприклад, військовослужбовцям обох статей може бути відмовлено у наданні відпустки через неможливість заміни з огляду на рідкісну спеціальність чи участь у військових діях. Однак у даній ситуації можливість такої відпустки пов'язувалася виключно зі статтю. Негнучкість законодавства і автоматична заборона на відпустку лише у зв'язку зі статтю виходили за межі свободи розсуду держави.

Беручи до уваги той факт, що заявник працював оператором зв'язку, що не є рідкісною кваліфікацією і легко міг бути замінений, в т. ч. і військовослужбовцем-жінкою, не існували будь-які перешкоди для надання йому відпустки по догляду за дитиною. Щодо аргументу уряду, що підписавши контракт на службу у збройних силах, він добровільно погодився на такого роду дискримінацію, ЄСПЛ вказав, що добровільна відмова від права не бути дискримінованим не може прийматися до уваги, оскільки це суперечить значущим суспільним інтересам.

Таким чином, Суд дійшов висновку про порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8.

Рекомендовані рішення ЄСПЛ:

«Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece) — відмова у видачі ліцензії аудитора з огляду на наявність судимості за невиконання загального військового обов'язку з релігійних переконань.

«Лейла Шахін проти Туреччини» (Leyla Sahin v. Turkey) — рішення ВП від 10 листопада 2005 року, заява № 44774/98 — відсутність порушення у справі про дисциплінарні санкції щодо студентки університету за носіння хіджабу.

«Евейда та інші проти Сполученого Королівства» (Eweida and Others v. the United Kingdom) від 15 січня 2013 року, заяви № 48420/10, 36516/10, 51671/10 та ін.

«Данілєнков та інші проти Російської Федерації» (Danilenkov and others v. Russia) від 30 липня 2009, заява № 67336/01 — ЄСПЛ визнав порушення статті 14 Конвенції, оскільки держава не виконала позитивні зобов'язання щодо надання ефективного судового захисту від дискримінації на підставі членства в профспілці (заявників, які були членами Російської профспілки докерів, звільнили в результаті структурної реорганізації компанії, а їх скарги на дискримінацію (що є кримінальним злочином) відхилялися з огляду на те, що юридичні особи, такі як морський порт, не могли бути притягнуті до кримінальної відповідальності).

Примечания
1

Див.: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.echr.coe.int/Documents/Stats_pending_2014_ENG.pdf

(обратно) 2

Див.: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.echr.coe.int/Documents/Stats_violation_1959_2014_ENG.pdf

(обратно) 3

Див.: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.echr.coe.int/Documents/Stats_violation_2014_ENG.pdf

(обратно) 4

4 Див.: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/

(обратно) 5

Див.: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/9329

(обратно) 6

Див.: [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://helpcoe.org/national-page/ukraine

(обратно) 7

Див., окрім іншого, рішення у справі «Кьоніг проти Федеративної Республіки Німеччина» (Konig v. Federal Republic of Germany) від 28 червня 1978 р., серія A, № 27, sec. 29–30, пп. 88–89, і у справі «Бараона проти Португалії» (Baraona v. Portugal) від 8 липня 1987 р., серія A, № 122, sec. 17–18, п. 42.

(обратно) 8

Див. рішення Великої палати у справі «Ферраццініпроти Італії» (Ferrazzini v. Italy) від 12 липня 2001 р., заява № 44759/98, п. 24.

(обратно) 9

Див., наприклад, рішення у справі «Джонстон та інші проти Ірландії» (and Others v. Ireland), серія A, № 112, п. 53.

(обратно)