ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ - Самовидець
1 У вид. Бодянського: «присягли».
2 Там же: немає «люде ратнії... монастира доставали».
3 У всіх інших списках: «новопоставлених».
4 У вид. Бодянського: «святаго», в інших списках: «істинаго».
5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «а знову зась».
6 Там же: «книжиці».
7 Там же: «а».
8 Там же: «принимати».
9 Далі розповідь про секту Капітона і про Петра Рославця е лише в сп, Судієнка та Іскрицького.
10 У сп. Судієнка: «українскіе».
11 Там же: немає «и из собою».
Того ж року от короля полского гетманом козацким настановлен Евстафій Гоголь, бившій полковник подолскій 1, а по потребі с турками дано оному становиско у Полісю и займаючи 2 городов литовских, а сам стоял у Димери, бо немалая купа при оном войска была, которим плату и сукна от короля давано, а живность з 3 людей.
1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «постановлено Евстафия Гоголя, полковника подолского».
2 Там же: «изимаючи».
3 Там же: «от».
РОКУ 1677
Зима барзо великая била так снігами, як теж и морозами, и мало которій день был без вітру, и тривала снігами и морозами великими близко до святого Гегоргія, же юже людем на Сіверу не тилко сіна, але й солом на хатах не ставало. Тое же зими по три тисячи подвод с полков под запаси давано до Сівска, из Сівска проважено в Кіев, и много подводников от морозов покалічало, а инніе померли 4.
Того ж року прислан столник от 5 его царского величества Алмазов по Петра Дорошенка, бившего гетмана, у великій пост, и оного попровадил на Москву. Где на Москву 6 як приехал, брата его Григорія отпущено з вязення на Україну, а его задержано на Москві и дано ему тисячу дворов, и там жил по смерть свою 7.
Того 8 ж часу тот 9 протопопа ніжинскій, которій бил у великой чести на Москві, ніжинскій 10 Симеон, которого и воевода слуховал, до такого прийшол безчестія, бо, ведлуг обітниці своей ина казанного суду духовного, не захотіл зостати чернцем 11, жалуючи жони остатися, которого питано от консисторії архиепископской 12, которій отмовляючися, жадною мірою не позволил; аже в тот чин никого не примушают. А на том 13 была воля гетманская, жебы або декретові досить чинил, албо каранній был.
4 Оповідання про зиму 1677 р. і про вози, на яких доставляли запаси до Києва, вміщено тільки в сп. Судієнка та Іскрицького.
5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «от».
6 Там же: цього слова немає.
7 Дальша розповідь про ніжинського протопопа Симеона, про пожежу в Стародубі, про відправлення до Москви Петра Рославця і протопопа Симеона є лише в сп. Судієнка та Іскрицького.
8 У сп. Козельського: немає «и дано ему тисячу дворов, и там жил по смерть свою». На підставі цього М. Петровський твердив, що наведений рядок є пізнішою вставкою. Такими пізнішими вставками, на думку Петровського, є ще кілька оповідань у сп. Іскрицького за 1685 і 1698 рр. Одначе ці твердження не аргументовані і не переконливі.
9 У сп. Судієнка: немає «тот».
10 Там же: немає «ніжинскій».
11 Там же: «ченцем».
12 Там же: «архієпископом».
13 Там ж е: «а напотом».
А же не хотіл ведлуг декрету зостати чернцем, то оного, 125 отдаливши от священства, отдано на карность свіцкую; которій без фолґи 1 міл вязення и битя 2, и признал, же знову міл з нікоторими о здоровя гетманское, а звлаща з Рославцем, полковником стародубовским, Дмитрашком 133 переясловским, Лазором прилуцким и инними, которих усіх до вязення побрано и маетности попечатано и поотбірано.
Того ж року, місяця мая семогонадцять дня, в четверток в обідной годині, по службі божой в полгодини может 3, занялася церков Рождества Христова, стоячая в ринку, близко комор крамних, в Стародубі. От которого запалення церква, не відати яким способом, подобно, з неопатрности паламаровой, а особливо гнів божій за безаконія наша, — так великое будованя церквей божіїх чотирох, стоячих у самом городі, зо всею оздобою їх, которая на усю Україну славна была в маліованню образов, в инних достатках, так теж великостію звонов, — зовсім погоріло, яко теж и в будинках дворов зо всіми немал маетностми так срокго вигоріло усе місто, же жадная не тилко хата не зостала, але ані башта, навет и саміе вали погоріли, нічого не зоставши, а и за містом, на килко сот подимя 4 погоріло. Так страшній пожар был за скаранням бозским. Бо в том місті всчалася ненависть: першая — полковник против гетмана, священники межи собою, осм на двох немал цалій рок турбовались; межи козаками и посполитими свари, позви, а знову зась корчми, шинки немал в каждом дворі, а при шинках безецности 5 и частіе забойства, а за вшетечность жадной карности не чинено, але тое в жарти оборочано, любо якая явная курва, пиятики без удержанія, набоженства оспалость, бо духовних нізащо не міли, хлюбячися 6 оздобою церквей божіїх, отказаючи, же «нам не трудно о 7 попов и священников»; любо напоминали, не слухали, але от такових 8, которіе їх за збродні до покути приводили, з гнівом отходили и по своїх волях собі духовних шукали, не жалуючи за гріхи. И так Господь Бог, не терпячи тих злостей, отнял тую оздобу того міста, тоест церкви божіей, в которих
