ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ - Самовидець

собою держачи городков мало, тилко Чигирин, Крилов, Черкаси, Медведовку, Жаботин, Мошни 127, — постарому на Задніпря гетманові не хотіл поклонитися и гетманство отдати, але гетманом отзивался и посилал до орди, але орда оного не послухала. Также и до турчина посилал, але и тот за свою зневагу, же отдал санжаки, розгніваній, оному помочи не дал. Тилко з самою піхотою своеволною, которой при собі держал тисяч пултори 6, даючи оним плату грошевую и живность з тих городов оному послушних міли, — на усі сторони манил своею приязню и своїми приязними подбужал 6 так запорожцов, яко теж и в Полтавщині и инних городах українских през людей собі зичливих, жеби ся збунтовали на своего гетмана и на раду зезволили 7 на обрання гетмана, що юже инніе почали ся были бунтовати, але запорожци на тое не зезволилися у раді. 122

1 У вид. Бодянського: «зайшли».

2 Там же: «по».

3 Там же: немає «подезд».

4 Там же: немає «гроши».

5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «которую держал тисяч полтори».

6 У сп. Судієнка: «приязнями»; у вид. Бодянського і в сп. Козельського: «приязними побужал».

7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: далі «свояволную, на обране...»

РОКУ 1676

Навесну зараз, видячи его царское величество, же Дорошенко тилко писмами свою зичливость отсвідчает 1, а на сердци що иншого мает, и не попущаючи оному болше зводити, войска немаліе з Москви рушили и повіт Смоленскій, также боярин князь Ромодановскій зобрал великіе білагородскіе сили и искупился 2 з гетманом Іваном Самуйловичом войсками козацкими, — притягнули ку Дніпру против Воронувки. А наперед вислали подезд тисяч у двадцять под Чигирин, которій подезд, обогнавши Чигирин, не дал городком околичним уходити до Чигирина, тилко самії чигиринці зостали в осаді. Що видячи 3 Дорошенко, собою звонтпивши, почал трактовати, варуючи своего здоровя, на що боярин князь Ромодановскій з своїми началниками 4, также и гетман з своею старшиною позволили и поправили сумленям. И так по тих трактатах приехал Дорошенко з Чигирина до войска и поклонился боярину и гетманові Івану Самуиловичу и поотдавал знаки войсковіе, належачіе гетманом, тоест бунчук, булаву, гармати 128. И зараз того ж часу 5 виступили піхота Дорошенкова з замку Чигиринского и из города, а того ж часу войска его царского величества увойшли в замок Чигиринскій и у город Чигирин посполу с козаками задніпрянскими, тоест з полковником черніговским Василіем Борковским, и що належало войскового, тоест гармат, которих немалая лічба, порохов, борошна, — усе тое поотбірали под свой дозор. А Дорошенкові постановили, а напотим приказали, жеби уступил з Чигирина на Задніпра на мешканя, що и учинити мусіл, которому дано мешканя у місті Сосниці. И так гетманство его скончилося при упадку великом України; а от того часу Москва стала у Чигирині по указу его царского величества.

Того ж літа паша великій Каплан Ґерей 6 з великими войсками ходил в Полщу против короля 7 Яна Собеского и не дал ся войску коронному скупити, бо войско одно с хоружим коронним Синявским стояло под Лвовом, а король з войсками литовскими и коронними стоял под Берестечком. И так любо дали были битву добре турчинові, але же хан с великими силами наспішил, трудность великую учинил войску королевскому, оних облегши, где барзо много войска потратили и от коней отпали, и сами у великой тривозі зоставши, мусіли згоду 129 чинити и, не хотячи позволяти, тоест уступити усего Подоля по Коросташов 8 туркам и усей України зректися, 123 также и плату дати тридцять тисяч червоних и инних немало вимислов за гріхи наши над християни.

1 У вид. Бодянського: «освідчает».

2 Там же: «и искупившися».

3 Там же і в сп. Козельського: немає «видячи».

4 У вид. Бодянського: «начальними».

5 У сп. Козельського: далі «войска его царского величества, за виступлением піхоти Дорошенкової з замку и из города, увойшли в замок и в город Чигирин посполу...»

6 У всіх інших списках: немає «Ґерей».

7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: далі додано «полского».

8 У вид. Бодянського: помилково «под королевство».

Того ж року генвара «30», на запустную неделю, померл великій государ цар Алексій Михайлович вночи, години 4, а на его місце зостал его син царем Феодор Алексіевич, и того ж часу усі бояре и стрелці присягали 1 его царскому величеству на подданство и на послушенство.

Того ж року и того ж дня узято монастир Соловецкій 130 и черцов вистинали люде ратнії его царского величества. Которого монастира доставали 2 през роков шесть неотступно, а за такую вину, же не позволили ся приняти новопостановленних 3 річей на соборі московском при битности двох патриярхов — александрийского и антиохийского; першая річ — же «Духа истинного» 4 не мовити у «вірую»; другая 5 — жеби не мовити: «Господи Ісусе, Сине Божій, помилуй мя», але так мовити: «Господи Ісусе Христе, помилуй мя», а «Сина» оставляти, и иншіе річи новіє, которіе подруковано у книжці 6 названой «Жезл». И за 7 тое тот монастир спліондровано, которій на увесь світ славній и святих чудотворних міл у собі; и за тіе новіє річи многих черцов, попов и свіцкого стану людей у земли Московской помордовано, же того не хотіли приймати 8, але на старом держалися, як перед тим было. И многіе виходили на Україну на мешканя и у Сівер, позоставивши набитки свої, а инних и у силку позасилано 9.

Того ж року якійсь Капітон секту всчал 131, же живо люде в огнь на спалення ишли.

Того ж року полковник стародубовскій Петро Рославец, которій през килканадцять літ полковником будучи, а же не захотівши бити под послушенством гетмана своего, пойшол на Москову у килкадесят коней, хотячи поддати Стародуб, жебы зоставал як городи українніе 10 московскіе: Суми и Рибное. Але тая надія оного оминула, бо на тое не позволено, любо зраду оного принято, але