Лікарські рослини в лікуванні неврозів - Наталія Михайлівна Гарбарець
Листя м'яти перцевої — 3 частини (15 г)
Fol. Mentha piperita
Дві столові ложки збору залити склянкою окропу, настояти 15-20 хв у теплому місці, процідити. Весь настій випити ковтками протягом дня (при безсонні).
Рецепт № 16
Листя м'яти перцевої — 1 частина (20 г)
Fol. Mentha piperita
Квітки ромашки лікарської — 1 частина (20 г)
Fl. Chamomilla officinalis
Корені з кореневищем валеріани лікарської — 1 частина (20 г)
Rad. ex rhizoma Valeriana officinalis
Плоди кмину звичайного — 1 частина (20 г)
Fruc. Carum carvi
Насіння фенхелю звичайного — 1 частина (20 г)
Sem. Foeniculum vulgare
Одну столову ложку збору залити склянкою окропу, настояти 15-20 хв у теплому місці, процідити. Вживати по склянці ввечері перед сном (при безсонні).
Рецепт № 17
Листя м'яти перцевої — 1 частина (20 г)
Fol. Menthaріperita
Шишки хмелю звичайного — 1 частина (20 г)
Strobuli Humulus lupulus
Одну столову ложку збору залити склянкою окропу, настояти 15 хв у теплому місці, процідити. Вживати по склянці 2 рази на день (при безсонні, лякливості, нападах епілепсії).
Рецепт № 18
Листя м'яти перцевої — 25 г
Fol. Menthaріperita
Корені з кореневищем валеріани лікарської — 25 г Rad. ex rhizoma Valeriana officinalis
Одну столову ложку збору залити склянкою окропу, настояти 15 хв у теплому місці, процідити. Вживати по склянці ввечері перед сном.
Фітотерапія кортико-вегетативних неврозів
Вегетативні неврози — це функціональні захворювання вегетативної нервової системи і одночасно внутрішніх органів. Виникають вони внаслідок суперечки процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль головного мозку на ґрунті тривалого або відносно короткого, але сильного перезбудження її клітин, особливо в людей зі слабким типом нервової діяльності. У людей, які живуть в сьогоднішніх соціальних умовах, сила визначається здатністю протистояти великим напруженням без зриву вищої нервової діяльності.
Основною причиною є лабільність і підвищена збудливість вегетативної нервової системи, що супроводжується значними біохімічними змінами з боку обміну холестерину, співвідношення Калію і Кальцію, обміну вуглеводів.
У таких хворих з’являються скарги на свербіж, відчуття гарячки, особливо в руках і ногах, болі в руках і ногах, у ділянці серця, шлунково-кишкового тракту, може спостерігатись субфебрилітет.
До симптомів вегетативного неврозу належать також деякі особливості психіки: схильність до іпохондрії з наявністю фіксації уваги на сомато-вісцеральних відчуттях перебігу хронічної хвороби. При цьому визначається конкретний орган із групи вісцеропатій (гастропатія, холецистопатія, невроз серця тощо).
Надзвичайно різноманітні і багатогранні скарги не відповідають об’єктивним даним з боку органів черевної порожнини без органічних змін при наявності лише функціональних порушень. Разом з тим виявляються зміни, характерні для виснаження функції кори головного мозку.
Неврози нерідко супроводжуються порушеннями серцевої діяльності, які є синдромами порушення кортико-вегетативної регуляції. Розрізняють такі кардіальні синдроми:
• больовий синдром (кардіалгії);
• вазомоторний синдром («гра вазомоторів»);
• нервово-циркуляторна астенія («втомлене серце», «синдром насиллля», або міокарді-одистрофія);
• невропатії — вегетативні дистонії.
Больовий синдром — кардіопатія, характеризується нападами болю в ділянці верхівки серця, звичайно без іррадіації.
При вазомоторному синдромі («гра вазомоторів») настає почервоніння чи блідість шкірних покривів, з’являється відчуття жару. У таких випадках мають місце напади паро-ксизмальної тахікардії, кардіопатії і навіть болі, типові для стенокардії, або так званий синдром хвороби Меньєра.
«Втомлене серце», або так званий «синдром насилля», чи нервово-циркуляторна астенія виникає найчастіше у людей зі слабким типом нервової системи після значного психофізичного напруження; проявляється легкою синусовою тахікардією, ортостатусом, запамороченням зі значним падінням артеріального тиску при переході з горизонтального положення у вертикальне, нерідко кардіологічні болі.
Невропатії — це вегетативні дистонії, тобто значні коливання частоти серцевого пульсу при зміні положення тіла, дихальні аритмії, значний дермографізм, найчастіше червоний, інколи білий.
Невроз серця є досить частим супутнім захворюванням неврастенії. Це страх за роботу серця, постійне відчуття роботи цього органа, болі в ділянці серця або за грудиною з віддаванням у ліву руку, що посилюються під час фізичного навантаження. Проявляється серцебиттям (у 83 % хворих), скаргами на болі в ділянці серця (у 70 % хворих), на задишку (у 60 % хворих) або перебої серцевого ритму (у 40 % хворих).
Все це супутні прояви порушення вищих нервових функцій.
Лікування таких хворих співпадає з лікуванням неврозів. При брадікардіалгічному синдромі показані препарати беладони, а при тахікардичному синдромі — препарати глоду з препаратами конвалії звичайної. Варто пам’ятати, що при брадикардії не слід призначати збори, які містять горицвіт, оскільки він посилює брадикардію. Призначаючи препарати беладони, треба переконатися, чи немає у хворого глаукоми, так як беладона підвищує очний тиск.
Саме препарати глоду криваво-червоного є препаратами вибору при неврозах серця. Вони виявляють кардіотонічну, спазмолітичну, гіпотензивну і седативну дії. Глід здатний збільшувати силу серцевих скорочень, регулювати артеріальний тиск — підвищений знижувати, а знижений — підвищувати. Глід зменшує збудливість нервової системи, зумовлює глибокий, спокійний і тривалий сон, не спричиняючи після пробудження стану психічного пригнічення. Слід зазначити, що направленість терапевтичної дії препаратів глоду залежить від дози: якщо малі дози впливають на серцеву діяльність тонізуюче, то великі дози є чудовим седативним і спазмолітичним засобом, а надто великі — у 4-5 разів більші від звичайних, спричинюють зайву сонливість і сповільнення частоти пульсу.
Препарати глоду малотоксичні і не мають кумулятивних властивостей, не спричиняють побічних ефектів. Іх використовують при різних захворюваннях серцевого м’яза, зокрема при коронаритах, які супроводжуються симптомами стенокардії, при гіпертонічній хворобі, особливо при її вегетативно-нервовій формі, при нервово-психічних збудженнях, запамороченнях, при клімактеричних неврозах як засіб, що зменшує збудливість центральної нервової системи, усуваючи болісні симптоми, характерні для цього періоду.
Призначають внутрішньо настойку квітів глоду по 15—30 крапель у чашці води 3 рази на день. При використанні настойки як седативного засобу дозу збільшують у 2-3 рази. Для приготування настойки беруть 10 г свіжих квіток на 100 мл 70% етилового спирту, витримують протягом 14 днів, проціджують і вживають по 30—40 крапель 2-3 рази на день до їди.
Невроз шлунка — один із кортико-веге-тативних синдромів, що супроводжує інші неврози, викликані порушеннями регулюючої діяльності кори головного мозку і підкоркового апарату вегетативної нервової системи з переважним порушенням функцій шлунка і кишківника.
Невроз кишківника — це кортико-вісце-ральний синдром. Причинами розвитку можуть бути аффекти — різке збудження, ляки, страхи у людей з нестійкою нервовою системою, а також рефлекторні впливи на кишківник, які надходять з інших органів: сечового міхура, передміхурової залози, придаткових жіночих органів і при деяких захворюваннях прямої кишки. Неврози кишківника найчастіше зустрічаються у людей з порушенням психічної сфери, при істерії, неврастенії. Позитивні результати
