До зір крізь терня, або хочу бути редактором - Святослав Караванський

не для всіх писано. І ті, для кого їх не писано, подарували нам – після погрому українства 1930-х рр. форму землероб, лишивши нащадкам яскраву пам’ятку своїх розумових здібностей. Уперше слово землероб з’явилося ще в досовєтських виданнях, але ні у Грінченка ні у Желехівського його нема. Цей штучний витвір безкебетних перекладачів став у пригоді справі “зближення мов”. РУС, виданий у Москві 1948 р., канонізував землероба. Підстави? У росіян існує слово землепашец, яке посприяло й появі нелогічного слова земледелец, бо землі і в Росії ніхто не робив. Але слово землепашец якоюсь мірою узаконило і слово земледелец та земледелие, тим паче, що росіяни мали цілу родину подібних слів: рукоделие, виноделие, маслоделие. Тому і земледелие не викликало заперечень. У нас же були споконвічні хлібороб та хліборобство, а ще рільник та рільництво. Це все відкинуто й накинуто безграмотного робота землероб. А незалежна Україна й усом не веде. * * *

Який з того всього висновок? Мовцям, літераторам і редакторам слід мати уявлення про слова-роботи і в міру своїх сил давати їм по шапці.

41. УДОСКОНАЛЮЙМО ЧИСТУ ПОРОДУ!

До практики вживання у нас форм типу співаючий, танцюючий тощо, доводиться звертатися знову і знову, бо це питання не має однозначної розв’язки. Даючи ту чи ту рекомендацію, давець її повинен вказати конкретно, для якої манери письма її слід прикладати. Ці роздуми, наприклад, адресовано тим, хто кохається в образно-живомовнім українськім стилі, що в усній формі має за плечима не одне тисячоліття. Цей стиль не є ні науково-точним, ні офіційно-протокольним. Ці два пізніші стилі виникли разом з появою письма й письмової мови і мають свої норми слововжитку і свої, скажу так, уподобання, щоб не вживати дуже вченого слова преференції.

Форми ж, які виробив наш живомовний стиль, часом “перепльовують” яскравістю форми, вироблені пізніше науковим та офіційним стилем. Візьмім, слово гнітючий або разючий. Чи не місткіші й не образніші вони від слів пригнічуючий або вражаючий? Або слово минущий. Чи не краще його вжити у десятках випадків образного мовлення замість слова проминаючий? Отже, відмова від живомовних форм словотворення і переключення словотворчости на рейки стандартизації, скорочує образність української мови. Як правило, це переключення діється під впливом копіювання інших мов, зокрема російської. Але інші мови мають свою тональність, а наша мова – свою. Суміш тональностей – це вже гібрид, а не чиста порода. Мої ж рекомендації саме для любителів чистих порід. Існування чистопоріднього варіянту нашої мови і далі сприятиме появі словесних форм значно вищої мовної якости, ніж у наявному “всеслов’янському” варіянті. Цим двом варіянтам треба співіснувати і змагатися у мовній вправності. А всяке змагання завжди на користь удосконаленню. Отож, удосконалюймось!

ІНТРИГУЮЧИЙ чи ІНТРИГУЙ-ДУШУ?

Коли вже дбати про свій не від кого не залежний стиль, то треба бути послідовним і йти ва-банк. Тоді Ваш стиль буде Ваш і тільки Ваш. І буде шанований, бо “Де відвага, там і щастя”. Пише автор: “…інтригуюча назва “Кохання на Шпреє”. А що як сказати “…інтригуй-душу назва “Кохання на Шпреє”? Буде невтямки?

СУПРОВОДЖУЮЧИЙ чи СУПУТНІЙ або СУПРОВІДНИЙ?

Читаю далі: “Німці вважають, що будь-який супроводжуючий харч…”. Мати моя! Аж шість складів! Поки скажеш – язик зломиш! Чи ж ми так спілкуємось між собою? А чому не сказати супровідний (чотири склади) або супутній (три склади), а будь-який замінити на всякий: “Німці вважають, що всякий супутній харч…”?

ЗАКРІПЛЮЮЧИЙ ПРИСТРІЙ чи ЗАКРІПЛЮВАЧ?

Нас привчили, що форми, скопійовані з сусідських форм – найкращі, найвиразніші і найдосконаліші. Коли ж це далеко не так. Наприклад, пару записуючий пристрій легше передати одним словом записувач. Тобто виходити з можливостей своєї мовної палітри. У наслідку маємо чи не кращий лексичний зразок. Так само поняття закріплюючий пристрій може передати одне слово закріплювач.

БАЖАЮЧІ чи ХТО ХОЧЕ?

Пригадую: у перших класах школи староста класу звертався до нас так: “Хто хоче піти в кіно – піднесіть руку!”. У дещо старших класах питання виглядало трохи інакше: “Хто бажає піти в кіно – піднесіть руку!”. А у випускному класі цей пасаж звучав уже так: “Бажаючі піти в кіно – піднесіть руку!”. Отак, у процесі навчання жива мова дітей оберталася на канцелярське арго. Чи не варто іноді відходити від канцелярської мови й переходити на людську?

ПРОЦВІТАЮЧИЙ чи КВІТУЧИЙ або МЕДОНОСНИЙ?

“Кельн стає процвітаючим… містом”. А що як сказати квітучим або медоносним? Буде образніше чи навпаки?

ДОЛИНАЮЧИЙ чи ВІДДАЛЕНИЙ?

Дохідливість висловленого багато важить для сприйняття тексту читачем. Щоб уникнути важкомовного стилю, часом варто вдатися до стилістичної переробки. Який з двох наступних текстів краще сприйме читач:

“Ми споглядали місто під долинаючу музику естрадних оркестрів” чи “Ми споглядали місто під музику віддалених естрадних оркестрів”?

НАВИСАЮЧИЙ чи НАВИСЛИЙ НАД чим?

У мовному потоці час дії часто може залежати не стільки від доскіпливої передачі факту, як від наявних мовних засобів. Ми всі вживаємо скороспілі овочі, коли вони насправді скороспіючі. Але мовна стихія схвалила слово скороспілий, і жодна логіка того не змінить. Минулий час передає час теперішній. Цю живомовну рису можна практикувати у цілій низці випадків. Так, “нависаючі скелі” на річці