Рейд у вічність - Роман Миколайович Коваль

Стосовно віку. Підрахунки виявили, що вік розстріляних коливається від 16 до 44 років. Серед них - найстарший - Павло Власюк, який народився 9 лютого 1877 р. у Київській губернії, наймолодший - подільський козак Олександр Барбарина, 9 листопада 1905 р. нар., (тобто у поході він відзначив своє 16-річчя). Найчисельнішою групою є козаки і старшини віком від 20 до 30 років, яка сягає 79,7%. Другою за чисельністю є вікова група від 30 до 40 років, що становить 16,9% від загальної кількості страчених. Наймолодших (до 20 років) - 2,8%, старших (до 50 років) - 0,56%.

Найбільше вихідців із Подільської губернії - майже третина від загальної кількості (30,3%). Серед повітів перед ведуть Кам'янецький (8,16%) та Ямпільський (7,58%) Подільської губернії. Для порівняння, у Харківській губернії - 4,96%, Херсонській - 4,96%, Волинській - 4,66%, Катеринославській - 3,2%, у Таврійській і Бессарабській по 1,16%.

Другою за представництвом є Київська губернія - 21,1%, серед повітів якої найбільшу кількість козаків і підстаршин дала Уманщина - 4,95% від загальної кількості розстріляних у м. Базар. Стосовно інших губерній, то слід відзначити Полтавську - 10% та Чернігівську - 9,91%.

Росія була представлена Воронізькою, Орловською, Оренбурзькою, Петроградською, Псковською та Курською губерніями. Остання дала найбільше вихідців (6 чоловік). Серед козаків і старшин, які загинули в м. Базарі, є й вихідці з білоруських губерній - Мінської та Могилівської. Австро-Угорщина дала 0,87% від загальної кількості (це переважно українці-галичани), а Кубань і Ліфляндська губернія (м. Рига) - по одному чоловікові.

Абсолютну більшість героїв Базару становлять селяни - 76,6%, також було чимало міщан (16,3%). Представників козацького стану - 3,86%, робітників - 1,48%, дворян - 1,19%, із родин священиків - 0,59%.

Загальний освітній рівень не був високим, про що свідчать наступні цифри: у вищих навчальних закладах навчалось лише 2,99% допитаних, 0,99% з яких закінчили їх; середню освіту отримали 22% (з яких 7,76% -неповну); початкову освіту здобули 48,06%; малограмотних було 7,76 %, а неграмотних - 11,64%.

Згідно з анкетами, старшини і підстаршини становили не менше 12,8%.

Хочу наголосити, що результати досліджень стосуються лише даних, наведених у анкетах та списку розстріляних.

Чому можливі помилки? По-перше, не всі анкети збереглися (не знайдені анкети на таких козаків і старшин: Іван Дараган, Захар Приполок, Василь Ярич, Федір Шаповаленко, Лука Червак, Іван Плевак, Борис Обочук, Іполит Шляшун, Прокіп Гавелюк, Петро Охвенчук, Степан Островський, Іван Сидоренко, Петро Прохорів). Окрім того, в анкетах не всі графи заповнені. До того ж, немає впевненості у правдивості свідчень допитуваних, адже дехто, насамперед, старшини могли приховувати не тільки звання, але й прізвища, освіту, місце проживання.

Отакий загальний портрет козаків і старшин, які поклали своє життя за свободу нашої Батьківщини.

Олеся КОВАЛЬ

21 листопада 2001 р. виповнився сумний ювілей - 80 років із дня масового розстрілу під містечком Базаром Волинської військовополонених - козаків і старшин Армії УНР.

Чи знає нинішнє покоління українського народу про цю трагедію? Абсолютна більшість, напевно, не чула, не знає, та, здається, і не дуже хоче знати.

Незміряна українська трагедія полягає не лише у величезних жертвах, які поклав наш народ на олтар свободи, а в тому, що нинішнє бездуховне покоління в масі своїй не співчуває цим жертвам.

Хоч голови поклали їхні рідні по крові.

Та не рідні за духом.

Не болять завдані нещадним ворогом рани.

Не закипає кров і не стискаються кулаки за катованих, посічених та порубаних дідів наших і прадідів.

Славетний козацький дух лицарів-ідеалістів, які за покликом серця йшли в пекло боротьби за недосяжний, як тепер переконуємося, рай свободи, здається, остаточно вивітрився.

"Що робити?!" - запитуємо у розпачі самі себе.

І спокійно відповідаємо: "Довбати сю скалу…"

Довбати щоденно, щогодинно - насамперед за тих, хто тіло біле поклав на полях історичних поразок, і не може підвестися.

Історичні невдачі не опустять нам рук, не згасять очей, які продовжують палати любов'ю. Тобто ненавистю і презирством.

Так, у нашій любові до Батьківщини найсильніші складові - ненависть і презирство. Ненависть - до тих, хто панує над нами. І презирство до тих, хто схилив голову, підставив шию, хто своєю слабістю і недолугістю провокує ворога до агресії.

А ще в наших очах світиться ясним вогнем гордість за великих попередників, згадка про яких і досі бентежить. Від нас залежить відповідь, чи згинули навіки святі воїни українські, чи, посміхаючись, тільки відійшли в бік, на якихось 50 - 100 років (чи кроків?). І готові повернутися до нашої свідомості - якщо тільки відчують нашу потребу в них.

Пришестя святих і страшних можливе. Треба лише не припиняти праці. І це пришестя стане нам нагородою за працю. Та Апокаліпсисом для тих, хто не хоче нас на нашій землі.

А книгу цю видали, щоб повернути до нашої - і ворогів! - свідомості постаті нескорених, непімщена кров яких волає про розплату.

Роман КОВАЛЬ

Герчанівський Д. Вигнати окупанта. - Мюнхен: Видавництво Крайової Управи Братства колишніх Вояків 1-ої Української Дивізії УНА в Німеччині, 1963. С. 48.

Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. - К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. - Ч. 21. - С. 21.

ЦДАВОВУ ф. 3696, оп.2, спр. 665, арк.