ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ - Самовидець

2 Там же: «низними».

3 Там же: «слободі».

4 У сп. Судієнка: «обступя», у сп. Козельського: «оттоля ночу».

5 У сп. Судіенка: «оборонил».

6 Там же і в вид. Бодянського: немає «напала»; у сп. Козельського: «ходила».

7 У сп. Козельського: далі «пустити в город, але достали и спустошили, людей вистинали, о чом дати неомедліли Дорошенку гегманови».

8 У вид. Бодянського: «опустошил».

И так Дорошенко з тоею ордою и козаками напал на Маховского и его войско в Браїлові, которій был рушил 101 до бору 1, и там тое войско розбили и самого Маховского реїментара поймали, и жолнірства много в неволю взято, с которого войска мало хто заледво увойшол. И от того часу знову сталося розервання козаком от короля.

1 У праці О. Рігельмана: точніше «до Бару».

Войско его царского величества, которое зоставало по Запорожжу 2, оним на оборону и помоч противку татар, до которих и колмики прихожували. Але 3 запорожци, яко люде своеволніе, не могли з москвою помешкати и наприкрилися тому московскому войску, которое з Косоговим 4 стояло, же мусіли добиватися чолом, жеби оним позволено уступити, бо оних запорожці не потребовали собі, а звлаща тая сторона боку Дніпра, которая при Дорошенку зостает. И так за указом его царского величества 92 тое войско уступило з Запорожжя з гарматами своїми.

Того ж року посла ханского, которій повернул от его царского величества, не допустивши наноч до Січи, на ночлігу под Січу убили козаки и татар, що при послі были, и усе пожаковали. Тилко послу царского величества дали покой, которій пришол до Січи зо всіми подарками, що провадил хану кримскому, и там час немалій зоставал, ожидаючи на указ его царского величества, где оному приказано 5 повернутися. И пришол указ его царского величества на Запорожже, жеби тих зисковати, хто того посла татарского погромил, и карати горлом, а столнику его царского величества Ладижинскому ити в поселстві до хана в Крим и тую провадити казну. Що запорожці якоби послухали царского росказання и тих килка Козаков поймали 93 и того столника отпустили з честю з коша, и поехали в річи 6 опроважати чолнами, и недалеко отпустивши 7 от Січи, утопили и инних, хто при нему был, а тую казну пожаковали, що проважено хану в Крим. И так юже на своеволю почали знову заробляти, запомнівши так великую ласку царскую ку себі, же оним и слал соболями, сукнями 8, грошми, борошном. Которое їх злое діло без карности минулося: его царское величество пробачил, але юже ненависть почала рости на Україну за такую своеволю: нарушили ласку его царского величества. А козацтво щодалій в злость ся утравляли, а звлаща и тую даючи причину, же людей тяглих повернули в послушенство и у подачку его царского величества воеводам, що юже отвикли были давати подачок. И с того найболше бунти почали вставати, бо на Запорожже волно ити в козацтво так 102 козакові, яко теж и мещанину, там того не постерігают.

2 У вид. Бодянського: «на Запорожю».

3 У сп. Козельського: «аже».

4 У сп. Судієнка: помилково «Косаловим».

5 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: немає «приказано».

6 У сп. Козельського: правильно «реки».

7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «отступивши».

8 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «сукнами», очевидно, точніше; у сп. Козельського: «соболі, сукні».

Того ж року гетман Дорошенко татарской сторони, затягнувши орду з Ґалга 1 солтаном и инними султанами великую потугу на ляхов и искупивши войско свое козацкое, ходив противко ляхов 2, але оного в Полщу не допущено, бо войско стояло под Подгайцами. И так видячи албо маючи відомость певную, же орди великіе вишли, стали жолніре по фортеціях, а гетман коронній 94 Ян 3 Собескій з войском стал в Подгайцах, которого орда з Дорошенком облегли и там чрез немалій час держали в облеженю. Що и далій может бы не приступала орда до трактатов, доказуючи своего, але татаром стала помішка в Криму, бо запорожці з Сірком кошовим ходили в Крим, которих зостріл хан з ордами у Перекопу, где, давши бой, козаки орду зламали, и мусіл хан уступати 4, и орда розно пойшли каждій до жони и дітей. Итак козаки тиждень Крим пустошили, палили села, и узявши немалую здобич, повернули на Запорожже. О чом почувши орда, учинивши згоду з гетманом коронним, и повернули у Крим, а гетман Дорошенко до Чигирина.

Того ж року з заточення випущен з Малборкгу метрополит Іосиф Тукалскій 95 и Хмелницкій молодій и Гуляницкій, и не бавлячися в Полщи, першей Хмелницкій Гедеон 5 утіком на Україну поехал, а напотом 6 зараз и метрополит, бо знову хотіли побрати и потратити за поводом Тетериним.

Того ж року коммиссія скончилася 7 в Красном 8 под Смоленском 96, с которой коммиссії, як на Москві освідчено от его царского величества усему народу при соборной церкві, и прислан был Евстратій Антипович так з писмом 9 тоей постановленной коммиссії до гетмана Бруховецкого. Аже от того часу тая била пошла пословица, же Киева уступити міют ляхом, также забранніе річи в костелях лядских — срібро, аппарата и книги и инніе річі, где хто що познает, то тое отбирали на Україні. Знову зась козацтво, которое зостает на том боку Дніпра, як 10 Чигирин, Черкаси, то повинни слухати короля его милости, а которое зостает на сем боку Дніпра, то повинно слухати его царского величества, а котора би сторона спротивилася, то зобополне оную зносити. О чом усем Бруховецкій дал знати на Запорожже, и от того часу встали шатости на Україні.

1 У вид. Бодянського: «Далга»; у рос. перекладі: «Калга».

2 У сп. Козельського: «против ляха».

3 У вид. Бодянського: немає «Ян».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судіенка: «отступати».