ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ - Самовидець

як напевное ишол до Чигирина, але тое ошукало, бо любо инніе городи поздавалися, еднак же были таковіе люде, которіе дали знати до Чернецкого. Где Чернецкій прислал килка корогвей жолніров у Чигирин, с которими чигиринци противко гетмана Бруховецкого мужнє стали и килка недель 82 боронилися, любо немало приступов было, также и гранатами докучали, где Тетера гетман затягнувши татар, ишол на оборону Чигирина. О чом увідомившися, гетман Бруховецкій отступил от Чигирина ку Бужину, где знялся 6 з Сірком 83 и там гетман Тетера з ордою і з жолнірами налігал барзо Бруховецкому гетманові 7, але еще сам Чернецкій не наспішил был. А же Бруховецкий, маючи язика, же болше сили на него прибираются, уступал оборонною рукою горі Дніпра до самого Канева, бо юже Канев был здался гетману Бруховецкому, от которого и залоги войско било в Каневі.

1 У сп. Судієнка: немає «1664», у сп. Козельського передано літерами.

2 У сп. Судієнка: «к Черкасом».

3 У сп. Козельського: «попровадился и из жоною».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «вибирали».

5 Там же: «чрез страх».

6 У вид. Бодянського: помилково «занялся».

7 Там же і в сп. Судієнка: немає «гетманові».

И так вцілости со всім войском и гарматами увойшол 97 в Канев, где зараз втропи, албо переймаючи от Корсуня Чернецкій притягнул зо всім войском коронним под Канев, где, запробовавшися килко разій 1, нічого не вскурал и в килка дній отступити мусіл, с которим и татаре были з гетманом Тетерею 2 и усі уступили под Білую Церков. А Сірко, отвернувши на Медведовку, потягнул ку Уманю задля скарбу Тетериного 3, которій и порабовали, як вишшей написалося. Того ж часу Чернецкій поосажовал фортеції в Чигирині, Корсуні, Білой Церкві жолнірством, где тилко тие городи не горнулися до гетмана Бруховецкого, а инніе усі отлучилися от Тетери, аж по самій Дністр 4.

Того ж літа колмики ввишли 5 на Україну перше 84, с которими Сірко с козаками старшій пошол полями, минувши татар и ляхов, аж в Білогородщину, на Буджак, и там села ханскіе повоевавши, повернули. Где їх 6 напали татаре и Маховскій з жолнірами под Сараджином, и там тих колмиков розбито, где немало пропало колмиков и Козаков, а остаток з Сірком вишло на Україну.

Того ж року Чернецкій доставал Ставищ 85, а Стеблюв 7 узявши, татарам отдал, а Ставища оборонилися, где и Чернецкого забито, а на его місцу стал старшим Яблонскій над тим войском, которое отвернуло до Білой Церкви и так на зиму стали, а гетман Бруховецкій тую зиму стоял з войском у Каневі.

1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «килко раз».

2 Там же: немає «з гетманом Тетерею».

3 У сп. Козельського, Судієнка і в вид. Бодянського: «Тетерина».

4 Там же: помилково «Дніпр».

5 Там же (крім сп. Козельського): «взійшли».

6 Там же: немає «їх».

7 У вид. Бодянського: «Стебліов»; у сп. Судієнка: «Степліов».

РОКУ 1665

Гетман Бруховецкій зараз весною посилает своїх посланцов до колмицкой таши 8, затягаючи оних на войну, и ясиру ляхов оним посилал. Которих колмиков знайшли посланци Бруховецкого за Доном, бо на тот час зза Волъги 9 перейшла часть колмиков в килкадесят тисячей з Мунчаком, своїм старшим, и там кочовали. Которих колмиков вишло близко тисячи о святой Троици, которих ходило сот сім, а Козаков з ними тисяч полтори под Білую Церков, где з Яблонским мілисмо 10 потребу, власне, в обідную годину. Где, Яблонскій, убоявшися, табор наперед вислал з обозу зу Гребенников 11, а комонником спотикался разов два 12, але не додержав, мусіл уступати ку Білой Церкви, потративши товариства немало значного, а колмиков тилко чотирох ранено, которіе померли. Але 98 Яблонского не пущено в Білую Церков, которую минувши, в Полщу пошол — так ся устрашили тих колмиков.

8 Там же: «паши», у сп. Козельського: «до колмицкого паши».

9 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: помилково «Волочи».

10 У сп. Козельського і Судієнка: «міли».

11 У вид. Бодянського: «з Угребенников», в сп. Козельського: «з Гребеников».

12 У сп. Козельського: «разу зодва».

Вправді, люд военній, с копием всідает 1 на коня, а нікоторіе и сагайдаки и стріли великіе с площиками 2 широкими. Тилко найболше до потреби копій заживают кожен, бо справне уміют вбити копіем 3, в нікоторих и панціри, а инніе и наго идут до потреби. Люд отважній, а на взгляд чорній, нікчемній, страшній, чарами бавятся, бо балвохвалці 4. А потрава оним всякій звір, що ест на світі, нічим ся не бридят: и миш, жаба, свиня, тилко опроч рака одиного 5, не люблят и бридятся раком. В той потребі 6, ежели би козаки не утікали 7, то певне, же мало що жолнірства бы увойшло, вправді, же огнистой стрелби боятся.

Того ж літа, по святом Петрі 86, с тими ж колмиками и Москвою и козаками гетман Бруховецкій ходил под Білую Церкву доставати города. Где нічого не вскуравши, вернувся и войско, збунтовавшися, розишлося, и колмики повернули у свою сторону.

Того ж року Опара из Медведовки обозвался старшим на гетманство и по орду послал, до которого татар немало вишло, и Опара на королевскую руку татар затягнул и городи знову привернул нікоторіе до себе. А же видячи татаре нестаток Опарин, а Дорошенко, которій перше 8 был асаулом при гетману Тетері, тут же будучи и при Опарі, старался о гетманство и солтана 9 перееднал. Которого руку салтан з ордою держучи, призвавши Опару до себе з старшиною, казал Опару взяти, а Дорошенка дал гетмананом козакам. А того Опару солтан з иншими козаками старшиною отослал до короля, которого страчено з его товариством. И так скончалося гетманство Опарино.

Того ж року, у спасов пост, гетман Бруховецкій, зобравши всіх полковников до Глухова