Українська література » Наука, Освіта » Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

Читаємо онлайн Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
є засідання, що проводять­ся в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. У засіданнях Громад­ської ради можуть брати участь керівники територіального органу управлін­ня Департаменту, центральних і місцевих органів виконавчої влади. Рішення Громадської ради мають рекомендаційний характер і подаються керівництву територіального органу управління Департаменту через його секретаріат (кан­целярію) для врахування під час прийняття рішень.

20. У зв’язку з тим, що Верховна Рада України 21 липня 2006 р. ратифіку­вала Факультативний Протокол до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводжен­ня і покарання (від 18 грудня 2002 р.), який був підписаний Україною 23 верес­ня 2005 р. у Нью-Йорку, на порядок денний постало питання про створення на теренах нашої держави нової громадської інституції з достатньо широкими повноваженнями, яка повинна контролювати діяльність ДКВС з метою недо­пущення катувань і дотримання всіх інших норм цієї Конвенції ООН — націо­нального превентивного механізму. Адже ст. 17 Факультативного Протоколу передбачає, що не пізніше ніж через один рік після його ратифікації, держава- учасниця підтримує, призначає або створює один чи кілька національних пре­вентивних механізмів для недопущення катувань на національному рівні. Згід­но зі ст. 18 цього Протоколу, держави-учасниці повинні гарантувати функціо­нальну незалежність національним превентивним механізмам та їх персоналу, а також забезпечити умови для їх належного функціонування.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Розділ II ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ
Глава 5 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ШТРАФУ
Стаття 26. Порядок виконання покарання у виді штрафу

1. Засуджений зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після на­брання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шля­хом представлення документа про сплату штрафу.

2. У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, його стягнення провадиться примусово Державною вико­навчою службою на підставі виконавчого листа, виданого судом, який поста­новив вирок, з такими особливостями: в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не встановлює строк для добровільно­го виконання вироку суду; засуджений звільняється від сплати виконавчого збору.

3. У разі неможливості сплатити повний розмір штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до закону.

1. Штраф — це грошове стягнення, що призначається у межах, встановле­них Кримінальним кодексом України. Розмір штрафу визначається судом за­лежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану вин­ного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян, якщо статтями Особливої частини КК України не передбачено вищого розміру штрафу. Штраф застосовується як основний і додатковий вид пока­рання.

2. Відповідно до норми, що міститься у ч. 1 статті, що коментується, на за­судженого покладається обов’язок у місячний строк після набрання вироком суду законної сили сплатити штраф та повідомити про це відповідний суд шля­хом подання документа про сплату штрафу. Таким чином, насамперед закон надає засудженому можливість сплатити штраф у добровільному порядку. Якщо засуджений у вказаний строк не сплатив штраф добровільно, стягнення штра­фу проводиться примусово Державною виконавчою службою на підставі ви­конавчого листа, виданого судом, який постановив вирок. Отже, виконання покарання у виді штрафу в таких випадках покладається на органи державної виконавчої служби, які здійснюють свої повноваження на підставі та у поряд­ку, передбаченому Законом України «Про державну виконавчу службу».

3. Відповідно до ст. 1 Закону «Про державну виконавчу службу», Держав­на виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а та­кож посадових осіб відповідно до законів України. Головним завданням Дер­жавної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове вико­нання рішень, передбачених законом. Примусове стягнення штрафу здійсню­ється державними виконавцями в порядку, визначеному у Законі України «Про виконавче провадження». З метою більш детального врегулювання порядку і умов вчинення виконавчих дій державними виконавцями і на розвиток Зако­ну України «Про виконавче провадження»(далі — Закон) наказом Міністер­ства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5 «Про затвердження Інструк­ції про проведення виконавчих дій» була затверджена і оголошена Інструкція про проведення виконавчих дій.

4. Відповідно до ст. 3 Закону, примусове виконання рішень державною ви­конавчою службою здійснюється на підставі відповідних виконавчих докумен­тів, перелік яких закріплений у ч. 2 цієї ж статті і до якого поряд з іншими до­кументами, зокрема, належать виконавчі листи, що видаються судами. Таким чином, підставою для примусового виконання державним виконавцем покаран­ня у виді штрафу є виконавчий лист, виданий судом, який постановив вирок.

5. Отримавши від суду виконавчий лист, державний виконавець, поперед­ньо впевнившись в тому, що він відповідає всім вимогам до виконавчих доку­ментів, передбаченим у ст. 19 Закону, відкриває виконавче провадження у по­рядку, визначеному ст. 24 Закону — у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

6. У статті 10 Закону закріплений перелік учасників виконавчого прова­дження, до яких, зокрема, належать: державний виконавець, сторони, предста­вники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оцінної діяльності— суб’єкти господарювання. У необхідних випадках і в порядку, визначеному За­коном для проведення виконавчих дій, державним виконавцем можуть також залучатися поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники орга­нів опіки і піклування, інших органів і установ.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконав­чий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, перед­бачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. У нашому випадку стягувачем є держава, на

Відгуки про книгу Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: