Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях - Даніелла Лапорт
6. Назвіть один із випадків у вашій кар’єрі, який вам найбільше запам’ятався.
7. Яку глобальну політику, закон, яке кредо чи яку практику ви хотіли б запровадити?
8. Яка ситуація стала для вас випробовуванням на мужність, але зробила кращою людиною?
9. Закінчіть речення: «Вдалий день — це коли…»
10. Коли востаннє ви подумали: «Так! Тій людині так усе легко вдається!»?
11. Котре із запитань, поставлених вам за все життя, мало на вас найбільший вплив?
12. Від чого ви залежні в позитивному значенні? («Вступ до психології» визначає позитивну залежність як «найвищий рівень здорової насолоди, що робить вас сильнішими». Якщо прагнення отримати такий кайф не стає нав’язливою ідеєю, тоді це дійсно круто.)
13. Яку найціннішу пораду щодо бізнесу вам дали?
14. Яку життєву пораду ви найчастіше даєте своїм друзям?
15. Що першим спадає вам на думку, коли ви чуєте слово «захопленість»?
16. Чим ви цікавитеся найбільше?
17. За що ви неймовірно вдячні?
18. Яким є ваш спосіб служіння світові?
ОПИТУВАННЯ «ЗАПИТАЙ ДРУГА»
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Якби ж нам даний був талант
Побачити себе очима інших!
Роберт Бернс
Потрібна неабияка мужність, щоб запитати людину, якій ви небайдужі, як вона вас насправді сприймає. Ви стаєте вразливими і можете отримати душевні рани. Та інколи погляд з іншого боку може створити для вас величезні можливості. Тож глибоко вдихніть і просто запитайте.
Необхідна умова: надішліть ці запитання (або придумайте власні) тільки тій людині, яку поважаєте, яка дає вам можливість почуватися собою, яка від вас у захваті. Ідеться не про критику чи загартування. Мета цієї вправи — побачити себе краще й отримати можливість реалізувати себе на повну.
Дорогий друже (Дорога подруго)!
Я сміливо стрибаю вперед. Я розкриваюся. Я чекаю від тебе прозорливих думок, міркувань, об’єктивності… Аби краще себе зрозуміти.
1. Яка, на твою думку, моя найсильніша якість?
2. Як би ти описав (-ла) мій спосіб життя?
3. Що, на твій погляд, мені варто облишити?
4. Коли, як тобі здається, я виявляю себе якнайліпше?
5. Які риси, по-твоєму, мені було б корисно обмежити в собі?
6. Коли у твоїх очах я був (-ла) неперевершений (-а)?
7. За що, на твою думку, я міг би (могла б) більше себе хвалити та відзначати?
свободагнучкість спосіб життяволя дніроки простірнавмисний напрям
Зустріч 12. Підкоріть собі час!
Заради Полум’я,
Вогню
Та Світла;
Хвалу співайте чистому вогню,
Що у душі горить,
Не поринаючи в думки про час.
Джон О’Доног’ю[103]
Час існує лише для того, щоб усе не траплялось одразу.
Альберт Ейнштейн
Часові дієти + зголоднілий дух
Я перепробувала купу різних систем управління часом. Дні, цілком присвячені виконанню того чи іншого завдання, та резервні дні для ліквідації хвостів. Очищена папка «Вхідні» та листи з помітками. Помірне маневрування. Хронометраж телефонних дзвінків. Відсутність телефонних дзвінків. Сектори. Категоризація життя на сектори прагнень та списки цілей, поділені на корінь квадратний із кількості продуктивних мілісекунд, які мені вдавалося вичавити з будь-якого дня, — як мінімум п’ять днів на тиждень, але з вихідними на релігійні свята. На жаль, час і далі залишався моїм хазяїном, до того ж безжалісним.
Системи організації життя можуть стати в пригоді, але вони можуть і зробити з вас рабів. Управління часом може перетворитися для вас на найбільшу пастку. Воно може заполонити ваш розум і замість того, щоб звільнити вас, почне вами керувати.
Управління часом можна порівняти з дієтою. Ми дозуємо час, немов їжу, щоб отримати оптимальні дози енергії та результати. Дієти допомагають нам позбутися небажаних кілограмів. Системи тайм-менеджменту допомагають позбутися небажаних завдань. Дієти контролюють наш прийом їжі, аби ми втратили зайву вагу і наше тіло почувалося вільніше. Тайм-менеджмент контролює обсяг завдань, які ми ставимо перед собою, аби ми викреслили зі списку справ непотрібні та мали протягом дня більше вільного часу.
І… більшість дієт не убезпечує вас від повернення до попередньої ваги. Так само і з часовими дієтами, але їхню невдачу визначити складніше. Як дізнатися, що у вашому випадку система тайм-менеджменту не працює? Існує явна ознака — ви неспроможні впоратися зі справами, з якими розраховували впоратись. Або ж система надто складна в дотриманні, і ви її полишаєте. Але є менш помітний, проти важливіший індикатор: вас огортає відчуття, ніби ви виконуєте чиїсь накази. Вам здається, що час — це ваш начальник, якому ви маєте догодити; що ви працюєте заради часу: чим краще ви впораєтесь із завданням, тим більше часу отримаєте.
Якщо в дитинстві ви вірили в Санта-Клауса, то, можливо, пам’ятаєте, як чекали на його прихід: ваше почуття складалося на третину із захвату, на дві третини — з жаху. Пам’ятаєте, як протягом кожного грудня хвилювалися, що поведетеся не так, як слід, і під різдвяною ялинкою не з’явиться іграшкова піч або солдатики, бо Санта-Клаус відслідковує кожен дитячий крок? Дорослі не мають проблем із Дідом Морозом; вони мають проблеми з Дідом Часом, який уособлює уявну владу і скупо роздає винагороди за нашу хорошу поведінку.
Вам знайома така ситуація? Думка про те, щоб неорганізовано провести день, навіть якщо у вас відпустка, виводить вас із рівноваги. Дзвінки друзям стають частиною ваших квартальних планів. Ви почуваєтеся винними, якщо марнуєте час, коли можна було б попрацювати («працею» може бути що завгодно — від вашої щоденної роботи до підстригання газону у вихідні), на відпочинок і розваги. Ви включаєте у розклад деякі справи спонтанно. Ви виконуєте завдання, якого не було в списку, та все одно його туди записуєте лише для того, щоб мати задоволення викреслити ще один пункт. Іноді управління часом управляє вами.
Є люди, одержимі дієтами. Є люди, одержимі керуванням часу. І тими, й іншими може рухати занижена самооцінка — постійне прагнення бути бажанішим, кориснішим… кращим. Системи тайм-менеджменту можуть пригнічувати вашу природну мудрість і жадобу до життя. У своєму розкладі ви можете запланувати на певний день справи, які є для вас найвищим пріоритетом, коли насправді вам потрібна перерва, щоб поновити спілкування з мамою чи приготувати смачний обід — і все це без зайвого поспіху. Ви намічаєте дві години попрацювати над планом проекту, та раптом на визначнику номера висвічується телефон вашої найкращої подруги, і перед вами постає дилема. Ви змушуєте себе робити те, до чого не лежить душа. Ваш список справ стає важливішим за втому. Ви працюєте, щоб заслужити відпочинок; а коли ви його нарешті отримуєте, то вже надто виснажені, щоб ним насолодитися.
З точки зору суспільства, ми можемо бути ефективними та встигати все робити вчасно, проте це не зменшує відчуття постійного стресу та не сприяє більшій самореалізації. Ми одержимі життєвою метушнею і відмовляємося від самого життя.
Дженін Рот[104] у своїй книжці «Women, Food, and God» («Жінки, їжа і Бог») пояснює це так: «Коли йдеться про звільнення від одержимості, не має значення, чим ви зайняті, — важливо знати, хто ви є. Важливо розуміти, що підтримує вас,
