Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі - Стівен Девід Левітт

Банда також надавала перспективу постійної зайнятості. До появи креку заробити на життя членством у банді було майже неможливо. Коли для гангстера наставала пора заробляти на хліб для власної сім’ї, йому доводилося кидати банду. Такого явища, як тридцятирічний гангстер, просто не існувало: він або обіймав законну посаду, або лежав на цвинтарі, або сидів у тюрмі. Але з появою креку з’явилася й можливість заробляти реальні гроші. Замість того щоб змінювати «фах» і звільняти, таким чином, місце для молодших бандитів, ветерани почали чіплятися за свої місця. І це відбувалося саме тоді, коли традиційні різновиди «довічних» робіт, особливо такі, як робота на заводі, почали вимирати. У минулому малокваліфікований чорношкірий чоловік у Чикаго мав змогу пристойно заробляти, працюючи на заводі. Але тепер, коли ця життєва стезя почала звужуватися, робота торговця креком почала набувати дедалі привабливішого вигляду. А чи важка це праця? Аж ніяк. Бо крек настільки швидко спричиняв залежність, що продавати його міг навіть повний ідіот.

Усім було байдуже, що торгівля креком була змаганням, у якому могли перемогти лише одиниці. Усім було байдуже, що ця гра була вкрай небезпечною: стирчиш собі на розі, торгуєш креком, швидко й анонімно збуваючи його так само, як і гамбургери у «Макдональдзі», не маючи жодної гадки про своїх клієнтів і постійно боячись — а чи не прийде хтось колись для того, щоб заарештувати тебе чи навіть убити? Усім було байдуже, що цей товар робить і дванадцятирічних, і бабусь, і проповідників-моралістів такими залежними від нього, що вони стають нездатними думати ні про що інше, крім наступної дози? Усім було байдуже, що крек винищує цілі мікрорайони.

Для чорношкірих американців ті чотири десятиріччя, що проминули між Другою світовою та бумом торгівлі креком, позначилися поступовим, але невпинним покращенням їхнього життя. Нарешті з’явилися промовисті ознаки тривалого суспільного прогресу, що вкоренився серед чорношкірих американців, особливо після того, як в середині 1960-х були прийняті закони про рівні громадянські права. Розрив між доходами білих і чорних громадян почав різко зменшуватися57. Напевно, найоптимістичнішим здобутком стало різке зниження рівня дитячої смертності. Ще 1964 року чорношкіра дитина мала, порівняно з білошкірою, удвічі більше шансів померти, причому причиною часто бувала така несмертельна й виліковна хвороба, як діарея чи пневмонія. Лікарні були розділені за расовою ознакою, і численні чорношкірі батьки задовольнялися медичним обслуговуванням рівня країн третього світу. Однак коли федеральний уряд своєю постановою змусив лікарні припинити сегрегацію, буквально протягом семи років рівень смертності чорних дітей зменшився вдвічі. На початок 1980-х покращення зазнав буквально кожен аспект життя чорношкірих американців, і цей прогрес мав усі ознаки тривалості й стабільності.

А потім з’явився крек.

Хоча вживання креку й не було явищем, характерним лише для чорношкірих, найбільше постраждали від нього саме чорні райони. У цьому можна переконатися, дослідивши ті самі показники суспільного прогресу, про які йшлося вище. Після десятиріч безперервного падіння, у 1980-х рівень дитячої смертності серед чорних дітей почав різко зростати, як і рівень народжуваності немовлят з аномально низькою вагою та кількість немовлят, кинутих у пологових будинках. Розрив між чорними й білими школярами зріс. Кількість чорношкірих, засуджених до тюремного ув’язнення, зросла втричі. Вплив креку виявився настільки руйнівним, що коли його розподілити в середньому на всіх чорношкірих американців, а не лише на споживачів наркотику та їхні родини, то стає очевидним, що післявоєнний прогрес цієї групи не лише зупинився, а й був відкинутий у багатьох аспектах аж на десять років у минуле. Крек завдав чорношкірим американцям більшої шкоди, аніж будь-який інший чинник з часів прийняття Законів Джима Кроу58.

А потім стався сплеск злочинності. Протягом п’яти років показник умисних убивств серед молодих темношкірих мешканців великих міст зріс аж учетверо. Раптом виявилося, що мешкати в деяких кварталах Чикаго, Сент-Луїса або Лос-Анджелеса стало так само небезпечно, як і в Боґоті.

Насильство, пов’язане з реалізацією креку, набувало різноманітних форм і було невпинним. Воно збіглось із навіть ще більшою хвилею загальноамериканської злочинності, яка наростала протягом двох десятиріч. І хоча зародження цієї хвилі відбулося задовго до появи креку, останній настільки загострив цю тенденцію, що кримінологи буквально впали у відчай і почали виступати з апокаліптичними пророцтвами. Мабуть, найчастіше з-поміж експертів-кримінологів засоби масової інформації цитували Джеймса Алана Фокса, який прогнозував «криваву різанину» внаслідок майбутнього сплеску насильницьких злочинів серед молоді.

Але Фокс та інші творці узвичаєних істин помилилися. Кровопролиття так і не сталося. Ба більше: рівень злочинності почав навіть знижуватися, до того ж, настільки різко, несподівано й неухильно, що тепер, з відстані семи років, задушлива хватка тієї хвилі злочинності видається чимось далеким і нереальним.

Чому ж рівень злочинності впав?

Це сталося в результаті кількох причин, але одна з них є значно дивовижнішою за решту. Можливо, Оскар Даніло Блендон, відомий на прізвисько Джонні Яблучне Зерня Креку, і став ініціатором хвильового ефекту, коли його одноосібні дії несподівано призвели до появи океану людського горя й відчаю. Проте нещодавно почав діяти ще один надзвичайно потужний ефект, про який не знає майже ніхто і який цього разу рухається в протилежному напрямку.

Що дізнався Ніколае Чаушеску про аборти — Чому 1960-ті роки були для злочинців «золотою добою» — Гадаєте, що економіка 1990-х різко обмежила можливість скоєння злочинів? А ви добряче поміркуйте ще раз — Чому смертна кара не стримує злочинців — Чи справді поліція стримує зростання рівня злочинності? — Тюрми, всюди тюрми… — Розвінчання «дива» нью-йоркської поліції — Чим насправді є вогнепальна зброя? — Чому перше покоління торговців креком нагадувало мільйонерів з компанії Microsoft, а друге — власників інтернет-магазину Pets.com — Суперхижак проти представника старшого покоління — Джейн Роу — жінка, яка зупинила злочинність: як легалізація абортів змінила буквально все

У 1966 році, через рік після того як Ніколае Чаушеску став комуністичним диктатором Румунії, він заборонив аборти. «Людський плід належить усьому суспільству, — проголосив він. —