Анексія: Острів Крим - Тарас Валерійович Березовець
У цей день до Криму, до Севастопольського аеропорту, прибули перші російські політики, депутати Державної думи Росії. Серед російської еліти, схоже, ще була невпевненість за наступні події, вони не були переконані в успіху кримської авантюри. Першим депутатом, який прибув до охопленого сепаратистськими діями півострова, став відомий боксер Ніколай Валуєв.
Крім того, Росія почала перекидати в Севастополь додаткові військові частини. Про це повідомив екс-замголови СБУ Олександр Скибинецький: «З Новоросійська на допоміжних судах йде переміщення військових частин у Севастополь. Щодо цього я вже поставив до відома компетентні органи України»81.
О 14-й годині проросійські протестувальники оголосили свої вимоги. Їх озвучив представник «Русского блока» Юрій Першиков, який провів переговори з нападниками у ВР Криму. За його словами, «зелені чоловічки» хочуть, щоби парламент ухвалив рішення про самовизначення півострова.
Глава СБУ Валентин Наливайченко під час зустрічі зі спеціальним посланником Генерального секретаря ООН Робертом Серрі звернувся до ООН з пропозицією: «З сьогоднішнього дня СБУ через МЗС і наше постійне представництво при ООН регулярно інформуватиме офіс Генерального секретаря ООН і держави-гаранти територіальної цілісності й незалежності України, насамперед Росію та США, про розвиток ситуації в Автономній Республіці Крим. <…> Гарантії територіальної цілісності та недоторканності України — базовий чинник для вирішення всіх безпекових питань в нашій державі»82.
Тим часом події на півострові розвивалися доволі стрімко. Призначений днем раніше представник Президента в Криму Сергій Куніцин відзвітував, що у зв’язку із напруженою ситуацією на півострові кримська «Альфа» в повній бойовій готовності. Куніцин: «У них якраз сьогодні є можливість довести, що вони здатні захистити державні інтереси. Вони в бойовій готовності, але це не означає, що їхні сили будуть використані. Проте ті, хто думають, що можна таким чином захопити будівлі, повинні розуміти, що буде відповідь жорстка й правова. <…> Зараз потрібно задіяти всі дипломатичні можливості, навіть внутрішньоукраїнські. Ми запізнюємося й програємо ситуацію. Ми повинні залучити зовнішню дипломатію, внутрішню дипломатію, парламентську дипломатію й робитимемо все для стабілізації ситуації»83.
У цей час у Києві все ще панували пацифістські настрої, а окремі представники нової влади демонстрували повну відірваність від реальності. Так, кандидат на посаду першого віце-спікера Віталій Ярема був переконаний, що ситуація в Криму вирішиться на правовому рівні, а жодні силові дії не потрібні84. Ця недалекоглядність його та інших українських політиків коштувала дуже й дуже дорого.
Перша спроба апелювати до всесвітньо відомого меморандуму, підписаного 1994 року в Будапешті за участю України, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки та Великої Британії, з’явилася в прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка. Голосування за нього та за новий склад Кабінету Міністрів відбулося саме в цей час85. У своїй першій промові новий очільник уряду висловив позицію щодо проблеми Криму: «Країни-гаранти, а це Росія, США та Велика Британія, візьмуть на себе відповідальність за те, що вони прогарантують будь-яке уникнення військових конфліктів і що жодна з країн-сусідів ніколи й ні за яких обставин не втручатиметься у внутрішні справи України. Зараз ідуть спроби сепаратизму, у першу чергу на території АР Крим. Думаю, що це наше спільне бачення й рішення, яке Верховна Рада України неодноразово ухвалювала: виключно єдність, засудження проявів сепаратизму й боротьба з тими, хто хоче розколоти єдність Української держави»86.
Згодом прес-секретар Яценюка Ольга Лаппо повідомила що члени уряду негайно зібралися на засідання щодо врегулювання ситуації в Криму: «Ситуація в Криму вимагає негайного втручання уряду, а тому Арсеній Яценюк і силовий блок негайно починають роботу»87.
Американський експерт Аліна Полякова поділилася зі мною думками щодо варіанту розвитку подій: «Якби українські війська відкрили вогонь у Криму, це була б дуже кривава битва, але, судячи зі стратегії Кремля, малоймовірно, що Путін послав би російські війська. Скоріш за все, у Криму була б така ж ситуація, як на Донбасі на сьогоднішній день, коли замасковані російські війська ведуть воєнні дії, Кремль постачає зброю, а Путін до сих пір все заперечує», — переконана Полякова.
Раптово для всіх Верховна Рада Криму опублікувала звернення до кримчан, у якому фактично оголосила проведення на півострові референдуму про статус Криму. Звернення опублікувала прес-секретар голови Верховної Ради АРК Оксана Корнійчук: «Кримчани, в результаті неконституційного захоплення влади в Україні радикальними націоналістами за підтримки збройних бандформувань, мир і спокій у Криму поставлено під загрозу. Учорашнє зіткнення біля будівлі кримського парламенту, що призвело до кровопролиття та людських жертв — це результат розгулу політичного екстремізму й насильства, які захлеснули країну. Україна скочується до цілковитого хаосу, анархії та економічної катастрофи. У цих умовах Верховна Рада АРК як вищий представницький орган влади в АРК, спираючись на волевиявлення кримчан, що його обрали, приймає на себе всю відповідальність за долю Криму. <…> Переконані, що тільки проведення загальнокримського референдуму з питання вдосконалення статусу автономії та розширення її повноважень дасть змогу самим кримчанам без зовнішнього тиску й диктату визначити майбутнє автономії. <…> Настав час наповнити новим змістом фундаментальний принцип багатонаціонального кримського суспільства, накресленого на гербі автономії, — „Процвітання в єдності“. Так переможемо!»88
Як бачимо, кремлівські пропагандисти почали активно розкручувати міфічну загрозу так званих бандерівців і «Правого сектора». Попри позірну несерйозність таких повідомлень, багато кримчан були готові в це вірити через загальну пригніченість настроїв на півострові та брак правдивої інформації. Навіть заява «Правого сектора» про відсутність планів їхати до автономії не переконала кримчан і органи влади,
