Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован

які виступають як основа відмови від обвинувачення, що визначає суб’єктивно-правовий характер такої дії. Це означає, що заперечення обвинувачення для прокурора є правовою необхідністю, реалізація якої вимагає втілення у конкретній практичній дії — заяві про відмову від державного обвинувачення. Звідси висновок — відмова від обвинувачення не тільки право, але й обов’язок прокурора[77].

Відмовитися від обвинувачення прокурор може лише після того, як досліджено докази, коли закінчено судове слідство. Закон не вказує мотивів і причин відмови прокурора від обвинувачення. Практика показує, що ними найчастіше бувають:

• виявлення в ході судового розгляду нових обставин, які спростовують обвинувачення;

• інша оцінка прокурором зібраних у справі доказів.

В основі промови прокурора при відмові від обвинувачення має бути глибокий всебічний аналіз зібраних І перевірених у суді доказів. Прокурор не може безпідставно, без аргументації заявити суду, що не підтримує обвинувачення і відмовляється від нього.

Відмова прокурора від обвинувачення не звільняє суд від обов’язку розглядати справу далі й на загальних підставах вирішувати питання про винність підсудного (п. 4 ст. 264 КПК). Тому, щоб переконати суд в обґрунтованості і правильності своєї відмови, прокурор має довести, чому підсудний повинен бути виправданий.

Побудова промови, головним чином, повинна бути спрямована на обґрунтування мотивів відмови від обвинувачення. Уявляється, пише І. Вернидубов, що навряд чи доцільним буде тут вступ про суспільно-політичну оцінку інкримінованого злочину, оскільки прокурор перед промовою вже втратив переконання в законності та обґрунтованості обвинувачення. Думається, що при відмові від обвинувачення прокурору доцільно розпочати свою промову з роз’яснення суті і значення вимог ч. 2 ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», розкрити роль прокурора в судовому розгляді, його завдання.

Далі, виходячи з предмета судової промови, пропонується й структура:

• викладення фактичних обставин справи, як вони були встановлені попереднім слідством;

• заява про непідтвердження обвинувачення в суді — про відмову від обвинувачення;

• аналіз та оцінка доказів, зібраних і досліджених під час попереднього і судового слідства;

• фактичні обставини й юридичні підстави відмови від державного обвинувачення;

• причини необґрунтованого притягнення особи як обвинуваченого до кримінальної відповідальності, пропозиції щодо їх усунення;

• пропозиції з поновлення порушених прав підсудного;

• пропозиції про подальшу долю справи[78].

Психологічно прокурору важко відмовитися від обвинувачення, особливо тоді, коли він сам затверджував обвинувальний висновок, чим і пояснюється та обставина, що на практиці відмов від обвинувачення мало. Частіше прокурори йдуть на компроміс, просять суд направити справу на додаткове розслідування, в ході якого закривають справу.

Обґрунтована відмова прокурора від обвинувачення переконує присутніх у залі судового засідання, що прокурор дійсно стоїть на сторожі закону. Обвинувачує тільки винних. Такі прокурори закінчують свою судову промову словами:

«Тому я відмовляюся від обвинувачення і прошу суд винести виправдувальний вирок».

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Що таке обвинувальна промова прокурора?

2. Які питання покликаний висвітлити прокурор у своїй обвинувальній промові?

3. Яким є оптимальний план обвинувальної промови?

4. Яка структура обвинувальної промови?

5. Що таке експозиція обвинувальної промови?

6. Якою повинна бути вступна частина обвинувальної промови?

7. Які ви знаєте способи і прийоми побудови обвинувальної промови і від чого вони залежать?

8. Як можна робити виклад фабули кримінальної справи?

9. Що таке хронологічний і систематичний спосіб викладу фактичних обставин справи?

10. Що таке змішаний спосіб викладу фактичних обставин справи і коли він рекомендується?

11. Коли рекомендується об'єднувати виклад фабули справи з аналізом і оцінкою доказів?

12. У чому полягає аналіз і оцінка зібраних у справі доказів?

13. Які обставини справи має проаналізувати прокурор у своїй обвинувальній промові?

14. Яке джерело доказів найпоширеніше у судовій практиці і які обставини необхідно враховувати при його аналізі?

15. Які різновиди показань підсудного ви знаєте?

16. Що таке самообмова і що повинен враховувати прокурор при аналізі самообмови?

17. Що таке обмова, її мотиви?

18. Що таке алібі і на кому лежить обов’язок його перевірки і спростування?

19. Які особливості аналізу показань потерпілого?

20. Що повинен зробити прокурор при незгоді з висновком експерта?

21. Які недоліки при аналізі й оцінці доказів найчастіше мають місце в судових промовах?

22. Навіщо прокурору обґрунтовувати кваліфікацію злочину?

23. Чи допустима альтернатива в питанні про кваліфікацію злочину? Обґрунтуйте свою відповідь.

24. Які недоліки допускають прокурори у частині кваліфікації злочину?

25. Що необхідно з’ясувати прокурору при характеристиці особи підсудного?

26. Навіщо прокурору робити детальний аналіз даних про особу підсудного?

27. Що відзначали давні мислителі і яка на їхню думку повинна бути характеристика підсудного?

28. Чому шкідливе і м’яке, і