Тотальний опір. Частина 2 - Ганс фон Дах

Боротьба з партизанами[43]

Загальні принципи

■ Легше завадити створенню партизанських дивізіонів, аніж знищувати їх пізніше.

■ Якщо вже не вдалося запобігти створенню таких партизанських формацій, то бажано розпочинати боротьбу з ними якомога раніше.

■ Щоби забезпечити собі стійкий успіх у малій війні, потрібно:

­­­­   ­­­­ а) тримати під своїм контролем усі важливі пункти одночасно і постійно;

­­­­   ­­­­ б) паралельно до цього систематично прочісувати і зачищати території, охоплені малою війною.

■ Звичайні заходи оборони дають змогу партизанським формаціям розростатися й міцніти. Їх можна виправдати лише тоді, коли атаки війська неможливі через його слабкість.

■ Знищити партизанів можна, тільки напавши на них.

■ Ціллю нападу є не якась територія, а партизанський дивізіон.

■ Атакувати слід безперервно. Навіть незначні атаки дієвіші за звичайну оборону.

■ Десять незначних атак вартують більше, ніж одна-єдина масштабна операція.

■ Загрожена партизанами територія оголошується «фронтовою територією».

■ Немає сенсу рішуче діяти проти партизанів в одному підконтрольному регіоні, а в цей час пасивно вести себе на сусідній території. Партизани відступають і повертаються.

■ Бажано якомога довше залучати до боротьби з партизанами ті самі війська і те саме командування. Тут надважливими є досвід і знання супротивника. Якщо залучити новий підрозділ, то доведеться розпочинати все спочатку.

■ Власна мобільність має бути вищою за мобільність партизанів (практично вона можлива тільки при вертолітних перевезеннях).

■ Межі між районами операцій, які проводяться двома антипартизанськими командами, не можуть проходити лісом або горами. Адже такі території — це природне середовище партизанської війни, а тому мусять контролюватися єдиним командуванням.

■ Війська не повинні недооцінювати партизанів. Переконати себе в тому, що партизани у сенсі військовому є недовченими, означатиме виникнення певної безпечності й призведе до відчутних втрат і ударів.

■ Знищення партизанів відбувається внаслідок:

­­­­   ­­­­ а) їх відрізання від населення;

­­­­   ­­­­ б) перешкоджання постачанню ззовні (скидання зброї та боєприпасів із літаків);

­­­­   ­­­­ в) постійних атак.

■ Постійний тиск (напади), що здійснюватиметься протягом тривалого часу, необхідний, щоб:

­­­­   ­­­­ а) зруйнувати організацію та систему безпеки партизанів;

­­­­   ­­­­ б) відрізати їх від постачання;

­­­­   ­­­­ в) виснажити їх фізично та морально.

■ Без допомоги населення партизанам не вижити. Саме тому заходи, спрямовані проти населення, набирають такого самого значення, як і заходи, спрямовані проти партизанів[44].

■ Тут не обійтися без залучення значної кількості бійців (піхота!). У цьому й полягає одна з основних причин, чому високорозвиненим, технічно оснащеним арміям з невисоким відсотком піхотних підрозділів так важко приглушити операції малої війни[45].

■ У боротьбі з партизанами слід розрізняти:

■ В активній антипартизанській боротьбі слід розрізняти:

Територіальна оборона

■ У разі територіальної оборони віддаль між опорними пунктами становить до 15 км.

■ Місця розквартирування розташовуються у великих, з'єднаних між собою комплексах будівель.

■ Ці будівлі затягають дротом (чи й заміновують) і облаштовують позиції для кулеметів та мінометів, а також установлюють прожектори.

■ Будь-які можливі місця укриття, якщо такі існують перед позиціями або на проміжній території, знищуються.

Убезпечення шляхів сполучення

■ Шляхи сполучення та постачання необхідно охороняти.

■ Ми розрізняємо:

­­­­   ­­­­ а) охорону доріг;

­­­­   ­­­­ б) охорону залізниці.

■ Захист маршрутів вимагає значних сил. Однак при нашій густій мережі доріг та залізничних колій не все можливо убезпечити. Тут варто пам'ятати відомий нам уже принцип: «Хто має намір убезпечити все, той не убезпечує насправді нічого!»

■ Бічні дороги та периферійні залізничні гілки до уваги не беруться. Військові комунікації обмежуються тільки магістральними шляхами. Саме тут скупчуються основні сили забезпечення.

■ Особливо вразливі точки (як-от великі мости тощо) укріплюють опорними пунктами.

■ Нічні пересування автомобільними та залізничними лініями припиняють.

■ Забороняється переміщатися дорогами та залізничними лініями поодинокими транспортними засобами. Всі транспортні засоби об'єднують у колони. Якщо є потреба, то колону супроводжує боєздатний конвой.

Убезпечення доріг

Загальні зауваги:

Контроль за маршрутами:

■ Захист маршрутів здійснюють моторизовані патрулі. Їхній склад: 1 унтер-офіцер + 10 бійців, 2 відкриті транспортні засоби та 1-2 мотоцикли. Озброєння: 1-2 закріплені на кузові кулемети. А крім цього, ручна вогнепальна зброя та ручні гранати. Радіопередавач.

■ Патрульні, що здійснюють контроль, насамперед повинні демонструвати свою присутність і відлякувати! Вони діють за принципом: «Ти бачиш, і тебе бачать!»

■ Патрульні транспортні засоби рухаються з помірною швидкістю і на відповідній, передбаченій для охорони дистанції. Вся зброя готова до застосування. Кожен транспортний засіб має бути повсякчас готовим надати вогневу підтримку іншому. Екіпажі звертають увагу насамперед на дорожнє покриття (міни) та на дорожні перешкоди (натягнений дріт, загородження тощо), а вже тоді на підозрілі знаки на узліссях та будинках.

■ Якщо патруль натрапляє на партизанів, які кількісно слабші за сили патруля, то він негайно атакуватиме. Якщо супротивник сильніший, то патруль повідомляє про це і продовжує спостерігати за ворогом.

Самооборона:

■ Самооборона створюється з:

­­­­   ­­­­ а) водіїв транспортних засобів;

­­­­   ­­­­ б) бійців на сидінні біля водія;

­­­­   ­­­­ в) попутників, як-от екіпаж вантажівки; особи, які повертаються з відпустки тощо.

■ Призначають начальника колони. Окрім того, кожний транспортний засіб має особу, яка відповідає за машину.

■ Пасажири закритих машин пересідають на відкриті й готуються до бою. Заряджають зброю. Ведуть спостереження за усіма напрямками.

■ Колона виділяє авангард і ар'єргард. Це 2-3 легкі автомашини. Віддаль від основної частини колони 300-500 метрів.

■ Якщо дорожні умови дозволяють, то їхати потрібно на високій швидкості. Якщо виникає небезпечна ситуація, темп їзди додатково зростає, щоби можна було прорватися через можливі перешкоди.

■ Якщо якісь транспортні засоби зазнають пошкоджень, то їхні водії зобов'язані принаймні очистити від машини дорогу, щоби могли проїхати наступні.

■ Якщо колону змушують зупинитися, то особа, яка сидить біля водія, і пасажири транспортного засобу висідають і спішено атакують партизанів в укритті. Та частина колони, яка зупинилася перед місцем засідки партизанів, здійснює заходи захисту ближнього бою. Автомашини залишаються стояти на дорозі. Запалювання слід вимкнути, поставити транспортний засіб на ручне гальмо. Водій та особа, яка сидить поруч із водієм, висідають і відкривають інтенсивний вогонь по розпізнаних цілях або в напрямку тих ділянок на місцевості, в яких, імовірно, перебувають партизани (узлісся, зарості кущів, пагорби