Конституція України. Науково-практичний коментар - Колектив авторів

Законодавчим актом, який визначає основні положення організації і порядку діяльності прокуратури, є прийнятий 5 листопада 1991 року Закон України «Про прокуратуру».

Процесуальні повноваження прокурорів та слідчих регламентуються також відповідним процесуальним законодавством України.

Принципами діяльності прокуратури є: законність; незалежність прокурорів усіх рівнів у здійсненні повноважень в межах відповідної компетенції; позапартійність; повага до прав і свобод громадян, їх рівність перед законом; гласність із дотриманням вимог законодавства щодо доступу до інформації.

Прокуратуру України складають Генеральна прокуратура України, підпорядковані їй органи, установи та навчально-науковий заклад — Національна академія прокуратури України. Прокуратура як множина взаємопоєднаних між собою частин та елементів зумовлена її структурою, котра відображає внутрішню будову, а також сукупність внутрішніх зв’язків і відносин.

Оскільки Генеральна прокуратура не лише здійснює керівництво підпорядкованими прокуратурами, а й безпосередньо виконує завдання щодо здійснення нагляду за додержанням законів, вона являє собою складну державну структуру, що організує свою діяльність за територіальним і предметно-галузевим принципами.

Генеральний прокурор України затверджує відповідно до чинного законодавства структуру Генеральної прокуратури України. Також у Генеральній прокуратурі України утворюється колегія як дорадчий орган у складі Генерального прокурора України (голова колегії), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Генерального прокурора України.

У Генеральній прокуратурі України функціонують управління та відділи, які створюються з урахуванням напрямів її діяльності.

Прокуратура Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокуратури є прокуратурами другої ланки. Особливість їх діяльності полягає в тому, що, з одного боку, вони здійснюють функції, покладені Законом на органи прокуратури у межах компетенції обласної прокуратури, а з другого — здійснюють керівництво підпорядкованими прокуратурами.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя очолюють відповідні прокурори, які призначаються на посади Генеральним прокурором України строком на п’ять років. Вони мають першого заступника і заступників, які також призначаються на посади Генеральним прокурором України, але без обмеження строку. Структурно прокуратури цього рівня також складаються з управлінь і відділів, начальники яких призначаються на посади і звільняються з посад прокурорами, які очолюють ці прокуратури, за узгодженням з першим заступником, заступниками, начальниками управлінь і відділів Генеральної прокуратури.

Розподіл обов’язків між працівниками структурного підрозділу здійснюється на підставі зонального та предметного принципів. Зональний принцип означає, що за кожним прокурором структурного підрозділу закріплено декілька прокуратур адміністративних районів, міст. Кількість зон повинна відповідати кількості працівників управлінь, відділів. Зональний прокурор здійснює як контрольні та інші функції управління щодо міських, районних і міжрайонних прокуратур, що діють на закріпленій за ним території, так і у межах компетенції обласної та прирівняної до неї прокуратури — наглядові та інші функції прокуратури. Предметний принцип розподілу обов’язків означає, що за кожним прокурором управління, відділу залежно від його професійної підготовки та інших особистих якостей закріплюються окремі, найбільш важливі сфери правових відносин.

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняних до них прокуратурах утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегій затверджується Генеральним прокурором України.

Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрових питань, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури. Таким чином, єдиноначальність у роботі органів прокуратури поєднується з колегіальністю під час розгляду найважливіших проблем прокурорсько-слідчої діяльності.

Міські, районні, міжрайонні і прирівняні до них спеціалізовані прокуратури утворюють основну ланку прокурорської системи на всій території України.

Міжрайонні прокуратури охоплюють своєю діяльністю або два сусідні райони, або місто і прилеглий район.

Прокуратури міст, районів, прирівняні до них прокуратури очолюють відповідні прокурори, які призначаються на посади Генеральним прокурором України. У цих прокуратурах існують посади заступника прокурора, старшого помічника прокурора, помічників прокурора, слідчих, у тому числі старших слідчих. Вони призначаються прокурором області або прирівняними до нього прокурорами.

Спеціалізовані прокуратури будуються за загальними для всіх органів прокуратури принципами; вони керуються тими ж законами, що й територіальні прокуратури; перед ними стоять загальні для всіх органів прокуратури завдання; вони використовують ті ж засоби прокурорського реагування на виявлені порушення закону. Однак в їх системно-структурній будові, а також в предметах нагляду є певні особливості.

Діяльність прокуратури забезпечується відповідними правовими гарантіями. Зокрема, прокурор приймає рішення у межах своїх повноважень самостійно, на підставі закону і свого внутрішнього переконання. Вплив у будь-якій формі на прокурора з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або домогтися прийняття незаконних рішень тягне за собою передбачену законом відповідальність. Прокурор не зобов’язаний давати будь-які пояснення щодо суті справ і матеріалів, які знаходяться в його провадженні, а також надавати їх будь-кому для ознайомлення, крім прокурора вищого рівня та суду у випадках та в порядку, передбачених законом. Ніхто не має права без дозволу прокурора розголошувати матеріали прокурорських перевірок.

У діяльність прокуратури з виконання покладених на неї функцій забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, політичних партій, об’єднань громадян, засобів масової інформації.

Зокрема, Конституційний Суд України у Рішенні від 19 травня 1999 року № 4-рп/99 зазначив, що встановлене статтею 86 Конституції України право народного депутата України на запит є обмеженим і не поширюється на питання, пов’язані зі здійсненням правосуддя у конкретних справах. Питання нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання, досудове (попереднє — до сформування системи досудового) слідство, провадження досудового слідства у кримінальних справах, участі прокурора в судових засіданнях є саме такими, що пов’язані зі здійсненням правосуддя у конкретних справах.

Ці положення розвинуті в Рішенні Конституційного Суду України від 11 квітня 2000 року № 1-19/2000 у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про запити народних депутатів України до прокуратури). Суд вважає, що питання підтримання державного обвинувачення у суді, представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також питання провадження слідчими прокуратури досудового слідства в конкретних кримінальних справах не є такими, що пов’язані з депутатською діяльністю. Усі відповідні дії