Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості - Джулія Кемерон

Шаленці не зносять дотримання часових меж — окрім власних. У руках шаленця час перетворюється на зброю. Якщо ви наважитеся виділити трохи часу на себе, ваш шаленець знайде спосіб відвоювати у вас цей час. Несподівано з’ясується, що йому невідкладно потрібна ваша допомога саме тоді, коли для вас важливо усамітнитися і зосередитися на важливому завданні. «Я вчора ліг спати аж о третій ночі і тепер не можу завезти дітей до школи», — зненацька заскочить вас шаленець саме того ранку, коли вам потрібно вийти з дому раніше, щоб встигнути на ділову зустріч з керівництвом.

Шаленці ненавидять порядок і лад. Хаос служить їхнім цілям. Щойно ви почнете облаштовувати для себе робоче місце, де вам буде комфортно творити, як шаленець зненацька почне загарбувати цей простір для власних проектів. «А що це за папери і купи одягу на моєму робочому столі?» — запитаєте ви. «Та то я просто вирішив розібрати конспекти зі студентських років і нарешті познаходити пари для всіх своїх шкарпеток…»

Шаленці заперечують те, що вони шаленці. Вони завжди прагнуть уразити вас у найслабше місце. «Справа зовсім не в мені! — можуть сказати вони у відповідь на зауваження про невиконану обіцянку чи спробу саботажу. — Просто наше сексуальне життя жалюгідне, от ти і шаленієш».

Якщо поведінка шаленців така деструктивна, то чому ми взагалі спілкуємося з ними? Відповідь буде коротка, але неприємна: насправді ми самі такі ж безумці і маємо таку саму деструктивну поведінку.

Та годі! Справді?

Саме так. Перебуваючи у глухому куті у своїй творчості, ми ладні робити будь-що, тільки б не шукати виходу. Як би нас не лякало сповнене образ життя з шаленцем, для нас воно все одно видається безпечнішим, ніж ризик прожити власне життя, сповнене творчості. Що тоді станеться? Якими ми станемо? Дуже часто ми боїмося, що якщо дозволимо собі творити, то і самі перетворимося на шаленців і почнемо псувати життя своїм рідним і друзям. Використовуючи цей страх як виправдання, ми продовжуємо дозволяти іншим себе використовувати.

Якщо зараз ви перебуваєте у стосунках з шаленцем, дуже важливо зізнатися собі у цьому. Визнайте, що вас використовують і що ви самі використовуєте свого кривдника. Ваш шаленець — це та перешкода, яку ви обрали самі, щоб відхилитися від власної життєвої траєкторії. Як сильно вас би не експлуатував ваш шаленець, ви насправді також використовуєте його, щоб не дати можливості своєму творчому началу розвиватися.

Щоб перервати це нестерпне танго з шаленцем, перестаньте танцювати під його дудку. Прочитайте книжку про взаємну залежність або запишіться на програму, де допомагають позбутися залежності від стосунків.

Наступного разу, коли ви зловите себе на думці: «Він/вона зводить мене з розуму!» — запитайте себе, від якої саме творчої діяльності ви намагаєтесь відволіктися, приділяючи увагу цьому шаленцеві.

***

Навчіться слухати тишу всередині себе і знайте, що ніщо у цьому житті не відбувається просто так.

Елізабет Кюблер-Росс

Я маю на увазі те, що нам необхідно дозволити власній інтуїції вказувати нам шлях, а потім іти цим шляхом прямо і безстрашно.

Шакті Ґавейн

Не поспішайте, насолоджуйтеся життям. Коли ви надто поспішаєте, то не лише не встигаєте роздивитися пейзаж, а й втрачаєте розуміння того, куди ви йдете і для чого.

Едді Кантор

Якою б не була Божа мрія про людину, немає сумніву у тому, що вона не може здійснитися, поки людина не почне співпрацювати з Богом.

Стелла Террілл Манн

Скептицизм

Проаналізувавши те, як інші можуть перешкоджати нашому творчому відновленню, поговорімо про тих ворогів, яких ми плекаємо і виношуємо всередині себе.

Мабуть, для безлічі людей головний бар’єр на шляху до повноцінного життя — глибоко захований скептицизм. Його також можна назвати таємним сумнівом. Неважливо, ким ми себе вважаємо, вірянами чи агностиками, однаково сумніви стосовно Творця і творіння живуть у кожному з нас і мають на нас неабиякий вплив. Якщо ми не говоритимемо про них уголос, вони можуть саботувати наші зусилля.

Часто ми навмисно ховаємо всі свої сумніви глибоко у собі. Проте натомість потрібно уважно вивчити їх.

Коли дійти до суті сумнівів, вони виглядатимуть приблизно так: «Гаразд, я почав (почала) вести ранкові сторінки, і тепер мені здається, що я став (стала) більш свідомо і уважно ставитися до свого життя. І що з того? Це просто збіг обставин… Добре, я почав (почала) наповнювати криницю новими образами і ходити на творчі побачення, і я таки помітив (помітила), що настрій трохи покращився… І що з того? Це просто випадковість… Так-так, тепер я починаю помічати, що чим більше припускаю можливість існування якоїсь доброї сили, тим більше у моєму житті стається щасливих випадковостей. І що з того? Я не вірю, що мене і справді щось веде. Надто вже це все дивно…».

Нам здається, що уявляти невидиму руку допомоги дивно, тому що ми досі сумніваємося, що творити — це природний для нас процес. Таке ставлення так глибоко вкоренилося у нашій свідомості, що ми не лише дивимося