Сотенний «Бурлака» - Володимир Михайлович В'ятрович

">[173] Серед десяти звинувачень, висунутих проти Володимира Щиґельського, одне з них може позмагатися в абсурдності з уже цитованим чеським. Отже, його звинувачено в тому, що він "до грудня 1944 року на території СРСР, від того часу до 21-го червня 1947 року на теренах Польщі в околицях Перемишль, Сянок, Бжозів, Лісько, а потім до арешту, тобто до 3-го вересня 1947 року на території ЧСР належав до нелеґальної організації, що виступала під назвою Українська Повстанська Армія, яка намагалася позбавити Польщу державної незалежності і відірвати південно-східну частину її теренів". [174]

Суд розпочався в перший день 1949 року - останнього року в житті леґендарного сотенного. Процес тривав три дні, і 4-го січня суд оголосив Володимиру Щиґельському свій вирок - смертна кара. Цікавий випадок із цього процесу наводить в своїх спогадах Анна Карванська-Байляк. Розповідає полячка Стаха, що перебувала в залі суду, мова йде про про час, коли Володимиру було вже оголошено вирок: "Стаха не знала того, чи сотенний перебував тут тому, що розглядається його справа, чи, може, привели його в ролі свідка. Вона казала: "Який він пристійний, який джентельмен, який педант. Моя сестра принесла обід, і я попросила його, щоб почастував. Він ґречно подякував, поцілував мою руку і відповів: «Не можу скористатися з пропозиції пані» - «Чому?» - «Бо ніколи не зможу пані віддячити»". [175]

Ще три місяці перебував Володимир Щиґельський в Ряшівській В'язниці на Замку, очікуючи виконання вироку.

Коли 7-го квітня 1949 року Володимира Щиґельського-«Бурлаку» вивели на подвір'я тюрми для розстрілу, довкола вже панувала весна, яка невтомно пробуджувала до життя природу. І саме в цю фантастичну пору воскресіння йому судилося померти. Він був молодий, йому було лише 28 років, він хотів жити, його думки летіли далеко поза тюремні мури до коханих дружини та сина, давно небачених батьків та сестри. Незважаючи на це, він зумів достойно зустріти смерть - бо вмів достойно прожити життя. О 20:15 пролунали постріли - кулі зупинили серце незламного героя. Та вони не зупинили боротьби за святу ідею свободи, і навіть коли по кількох роках замовкла луна останніх пострілів українських повстанців, ця боротьба продовжувалася. Продовжувалася в душах українців боротьба ідеї проти системи. Перша, здавалося б, приречена, друга виглядала нездоланною. Тим не менше перемогла ідея, і на руїнах імперії постала Україна. Постала завдяки Володимирові Щиґельському та тисячам інших борців, що поклали своє молоде життя на вівтар її незалежності.

[1] Хмель С.Ф. Українська партизанка (з крайових матеріалів). - Львів, 1994. - С.41.

(обратно)

[2] Див. частину «Володимир Щиґельський у спогадах сучасників».

(обратно)

[3] Марко В. Володя Щиґельський. // В рядах УПА. Збірка споминів колишніх вояків УПА з терену Лемківщини й Перемищини. / за ред. Дупляк М. - Нью-Йорк, 1999. - С.509.

(обратно)

[4] Кривуцький І. «Де срібнолентий Сян пливе…». - Київ 1999. - С.77-78.

(обратно)

[5] Савчин М. Тисяча доріг. // Літопис Української Повстанської Армії. - Львів, 1995. - Т.28. - С.96.

(обратно)

[6] Ріпецький М. Санітарна служба УПА в курені В.Мізерного («Рена»). // Літопис Української Повстанської Армії. - Львів, 1993 - Т.23. - С.134.

(обратно)

[7] Борець Ю. У вирі боротьби. Спогади учасника повстанської боротьби (1941-1948). - Київ, 1993. - С.49.

(обратно)

[8] Див. частину «Володимир Щиґельський в спогадах сучасників».

(обратно)

[9] Савчин М. Вказ. пр. - С.97.

(обратно)

[10] Chnoupek B. Banderovci. - Bratislava, 1989. - С.21.

(обратно)

[11] Літопис Української Повстанської Армії. - Львів, 1997. - Т.25. - С.26.

(обратно)

[12] Закерзоння. Спомини вояків УПА. / за ред. Гука Б. - Варшава: Тирса, 1994. - Т.1. - С.176.

(обратно)

[13] Закерзоння. Спомини вояків УПА. / за ред. Гука Б. - Варшава: Тирса, 1994. - С.174; також спогад чотового сотні Павла Охоти-«Остапа» // Закерзоння. - Варшава, 1996. - Т.2. - С.112.

(обратно)

[14] Fiala J. eskoslovensnskй ozbrojeni sily a zabespeenie pokojneho vyvoje revoluci v letach 1945-1947. // Historie a vojenstvi. - 1962. - №4. - С.506-507; Fiala J. Zprava o akci B. Praha, 1994. - C.121, 131, 158. olc J. Cesta slovenskich partizanov od celonarodneho protifasickeho povstania k Februaru 1948. // Historicky asopis. - 1961. - №1. - С.44.

(обратно)

[15] Szczeniak A. Szota W. Droga do nikd. Dziaalno Organizacji Ukraiskich Nacionalistуw i jej likvidacja w Polsce. - Warszawa, 1972. - С.428.; Fiala J. Zprava o akci B. - C.121.

(обратно)

[16] Див. публікацію цього документу у статті: В'ятрович В. Під прапором Степана Бандери через країни та кордони. // Визвольний шлях. - Кн.6. - 1999. - С.662.

(обратно)

[17] В'ятрович В. Володимир Щиґельський-«Бурлака». // Нація і Держава. 1998. № 7. С.4.

(обратно)

[18] Про ці святкування див. частину «Повернення Бурлаки».

(обратно)