Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
Ухилення від заходів громадського контролю може полягати в порушенні трудової дисципліни, усталених правил співжиття на роботі, в побуті, сім’ї, в ігноруванні заходів виховного впливу, у звільненні з цією метою з роботи, навчання тощо.
Термін «може» означає, що це право, а не обов’язок трудового колективу або громадської організації.
2. Збори трудового колективу — це форма прямого народовладдя, яка забезпечує реалізацію конституційно-політичних прав громадян.
Про поняття «трудовий колектив» див. коментар до ст. 160 КВК України та положення ст. 252-1 КЗпПУ.
Рішення зборів трудового колективу приймається більшістю голосів від кількості присутніх осіб за умови, що збори були правомочними. Рішення оформляється протоколом зборів, який підписується головою і секретарем зборів.
3. Громадське попередження — одне з громадських стягнень, що застосовується за порушення трудової дисципліни. Зокрема, як зазначено в ст. 152 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган має право замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу.
У даному разі, якщо особа, умовно-достроково звільнена від відбування покарання, є членом трудового колективу і шляхом порушення трудової дисципліни ухиляється від громадського контролю, то до неї можуть бути застосовані передбачені статтею, що коментується, заходи впливу.
4. Враховуючи, що, відповідно до чинного законодавства України (ст. 81 КК), на осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, не покладається будь-яких обов’язків, застосування до них заходів громадського впливу має на меті лише моральну відповідальність за свою поведінку за час невідбутої частини покарання. Як, зокрема, зазначено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», відсутність у матеріалах даних про можливість працевлаштування засудженого не може бути підставою для відмови у задоволенні подання. Суд лише з’ясовує наміри засудженого щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування (п. 17 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України).
Тому навряд чи можна погодитися з позицією тих вчених, які вважають, що звільнені від відбування покарання умовно-достроково, беруть на себе певні обов’язки, хоча їх зміст не носить правового характеру.
5. Громадський порядок — зумовлена закономірностями соціального розвитку система правил та інститутів, що забезпечує упорядкованість суспільних відносин і надає їм певну організаційну форму.
За порушення громадського порядку передбачена адміністративна відповідальність (глава 14 КУпАП).
6. Про зміст терміна «порушення» див. коментар до ст. 132 КВК.
7. Поняття тяжкого й особливо тяжкого злочинів розкрите у ст. 12 КК України, умисного злочину — в ст. 24 КК; позбавлення волі — в ст. 63 КК України.
8. Двічі засудженою до позбавлення волі вважається особа, якщо:
а) по жодному випадку засудження не знята або не погашена судимість в установленому законом порядку (статті 89—91 КК);
б) ні по одному з фактів судимості не пройшли строки давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК);
в) до неї застосовувалися передбачені законом види звільнення від покарання та його відбування (статті 75—87 КК) і за час іспитового терміну чи не- відбутої частини покарання вчинила новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі на певний строк;
г) позбавлення волі було замінено на більш м’яке покарання (ст. 82 КК) і особа вчинила новий злочин під час відбуття цього покарання, за який вона була засуджена до позбавлення волі на певний строк.
Це так званий рецидив злочинів. При цьому в кожному із зазначених випадків до особи застосовувався Закон про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК).
9. Про клопотання див. коментар до ст. 154 КВК України.
10. Органи внутрішніх справ — це система правоохоронних органів, що складають єдину систему МВС України, до якої входять МВС України, головні управління, МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, м. Севастополі та на транспорті, їх міські, районні та лінійні відділи (управління), підрозділи, установи, відомчі навчальні заклади і науково-дослідні установи.
11. Про зміст і порядок встановлення адміністративного нагляду див. коментар до статей 158—159 КВК України.
Відповідно до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», органи внутрішніх справ вправі порушувати клопотання перед судом про встановлення адміністративного нагляду тільки щодо засуджених до позбавлення волі за тяжкі або особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично вчиняють правопорушення (п. 3 ст. 3 Закону).
12. Зі змісту ч. 2 статті, що коментується, випливає: трудовий колектив або громадська організація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про порушення процедури щодо встановлення за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, адміністративного нагляду. Зазначене клопотання долучається до матеріалів справи, яка направляється в суд для вирішення питання про встановлення до вказаної категорії осіб адміністративного нагляду. Встановлення адміністративного нагляду є виключною компетенцією суду.
13. У статті, що коментується, йдеться про систематичне вчинення правопорушень, тобто мається на увазі вчинення трьох і більше правопорушень із застосуванням до особи, умовно-достроково звільненої від відбування покарання, за кожне правопорушення заходів адміністративного стягнення. При цьому по кожному із проступків не повинні пройти строки притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 38 КУпАП).
Стаття