Iсторичнi есе. Том 1 - Іван Лисяк-Рудницький
7
Ольга Рудницька (Іда Шпігель, 1862 (1864?) — 1950) — народилася у єврейській купецькій сім’ї у Львові. Навчалася, ймовірно у школі Бенедиктинок. 1888 р. без згоди батьків одружилася з Іваном Рудницьким, охрестилася й одержала ім’я Ольга. Після смерті чоловіка у 1906 р. сама виховувала п’ятьох дітей. Пережила другу світову війну завдяки фальшивій метриці, яку видав о. Дам’ян Лопатинський. Спогади про неї містяться в праці Мілени Рудницької “З минулого роду Рудницьких”.
8
Іван Рудницький (1856–1906) — народився в містечку Дунаїв Перемишлянського повіту. Навчався в Бережанській гімназії, у 1874–1880 рр. — на правничому факультеті Львівського університету. Під час судового процесу над Іваном Франком і товаришами (1877–1878) підданний обшукові через контакти з Драгомановим. Близький приятель одного із народовських лідерів Данила Танячкевича, належав до народовського табору, до його правого крила (групи Олександра Барвінського). У 1882 р. був мобілізований в австрійську армію, брав участь в окупації австрійськими військами Боснії та Герцеговини. Після закінчення військової служби працював у різних галицьких містах судовим ад’юнктом та нотарем. Помер передчасно від зараження крові.
9
Михайло Рудницький (1889–1975) — український письменник, критик та перекладач. Закінчив Львівський університет 1912 р. У 1917–1918 рр. — викладач у Народному українському університеті в Києві, секретар дипломатичної місії УНР у Парижі. У 1919–1922 рр. вивчав зарубіжну літературу в Парижі та Лондоні. Після повернення у 1922–1925 рр. — професор таємного українського університету в Львові. У 1923–1939 рр. — працював у львівскій газеті “Діло”. З 1939 р. й аж до смерті — професор зарубіжної літератури Львівського університету. Автор книг “Між ідеєю і формою”, “Від Мирного до Хвильового”, “В наймах у Мельпомени”, оповідань “Нагоди й пригоди” (1929), спогадів “Письменники зблизька” (Т. 1–3. 1958–1964); “Змарнований сюжет” (1960), “Ненаписані новели” (1966), книги памфлетів у співавторстві з В. Бєляєвим “Під чужими прапорами” (1954, Михайлові Рудницькому в цій книзі належить опис розстрілу польських професорів у Львові), поезій, перекладів творів О. Бальзака, П. Меріме, У. Сомерсета-Моема, Д. Честертона, Е. По, В. Гюго та ін., театральних рецензій, критичних розвідок з історії української та європейських літератур. Іван Лисяк-Рудницький одержав відомості від нього уже в перші післявоєнні роки, а в середині 1960-х рр. підтримував із ним регулярні зв’язки через польського історика Кшиштофа Дуніна-Вонсовича. Влітку 1970 р., під час нетривалого побуту в Україні, зустрічався з ним особисто. Збірка матеріалів про Михайла Рудницького, його листування з Іваном Лисяком-Рудницьким за 1970–1975 рр., а також копії його листів з 1919 р. з архіву І. Петрушевича в Інституті Гувера зберігаються в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 7, file 176, box 9, files 218, 220, box 37, files 793, 799, 801, 804).
10
Володимир Рудницький (1890–1974) — нотар і адвокат, громадський діяч. Голова Товариського суду Відділу УККА у Філадельфії, голова філадельфійського Об’єднання колишніх вояків-українців, почесний голова Літературно-мистецького клубу у Філадельфії. Автор споминів, які друкувалися у видавництві “Сучасність” у Мюнхені.
11
Іван Кедрин — народився у 1896 р. у м. Ходорові. Гімназійну освіту розпочав у м. Бережанах, закінчив у Львові, куди після смерті батька переїхав із матір’ю, братами та сестрами. 1915 р. мобілізований до австрійського війська, 1916 р. потрапив у російський полон, відбував його в таборі в Забайкаллі. Після вибуху революції 1917 р. потрапив до Києва, де працював у державних установах освіти і шкільництва. Вступив до армії УНР, брав участь у боях, працював редактором військової газети. Після нетривалого арешту більшовиками в Кам’янці-Подільському 1920 р. виїхав на Захід. Закінчив філософський факультет Віденського університету (1923). Під час навчання у Відні співредагував журнал “Воля”. Після повернення до Львова прийнятий до редакції газети “Діло”. В 1925–1931 рр. кореспондент і пресовий референт Української парламентської репрезентації у Варшаві, від 1937 до 1939 р. — політичний редактор газети. Тісно пов’язаний з екзильним урядом УНР та найвпливовішою партією в Західній Україні — Українським національно-демократичним об’єднанням. Після окупації західноукраїнських земель радянськими військами (1939) переїхав до Кракова. В 1944 р. Емігрував до Австрії, у 1949 р. — до США 31953 до 1973 р. працював у редакції газети “Свобода” — найбільшому українському щоденнику на американському континенті. Автор книг “Берестейський мир” (1929), “Причини упадку Польщі” (1941), “Паралелі з історії України”, “Життя — події — люди” (1976), “У межах зацікавлень” (1986). Активний учасник політичного, наукового та громадського життя, був членом Центрального комітету УНДО, головою Спілки українських журналістів в Америці, заступником голови НТШ в Америці. В архіві Івана Лисяка-Рудницького зберігається його обширне листування з Іваном Кедрином.
12
Антін Рудницький (1902–1975) — музикант, диригент і композитор. Народився в Луці біля Самбора, навчався у німецькій та академічній гімназії у Львові. 1928 р. закінчив Львівську консерваторію, у 1926–1928 рр. — студіював у Берлінському університеті та Берлінській високій музичній школі. У 1927 р. виїхав на Радянську Україну, де працював диригентом оперних театрів у Харкові та Києві. У 1932 р. повернувся до Львова. Після гастролей 1937–1938 рр. залишився в США Навчав у семінарії та коледжі у Стамфорді (штат Коннектикут), був музичним керівником американського ансамблю “Cosmopolitan Stars of Opera”, професор Академії вокального мистецтва у Філадельфії. Автор опер “Довбуш” та “Анна Ярославна”, численних музичних композицій, книжки “Українська музика, історично-критичний огляд” (1963).
13
“У короткій, синтетичній формі Іван виклав свій погляд під час дискусії за круглим столом на українській історичній конференції в Лондоні (Онтаріо)” — див. нижче статтю “Проблеми термінології і періодизації в українській історії” (с. 41–46 цього тому).
14
Василь Рудко (1910 р. н., псевдонім Р. Лісовий) — політичний діяч, публіцист і філософ. Навчався у Львівському та Берлінському університетах (1941–1944). Під керівництвом німецького філософа
