Новітнє вчення про тлумачення правових актів - Колектив авторів

«Центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики надає разом з Пенсійним фондом роз’яснення з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій відповідно до цього Закону» (абзац 7 ч. 2 ст. 103 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»). Це — суто інформаційні, а не юридично обов’язкові роз’яснення.

«Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань… роз’яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери» (частина 2 ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»). У цих випадках також йдеться про роз’яснення, що не мають ознаки обов’язковості.

Ідея суто інтелектуального та інформаційного значення роз’яснень знайшла своє законодавче втілення в Законі «Про комітети Верховної Ради України»: «Комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз’яснення щодо застосування положень законів України. Такі роз’яснення не мають статусу офіційного тлумачення» (ст. 21). Н. Н. Вопленко для позначення таких роз’яснення ввів в науковий обіг поняття офіціозного тлумачення[356]. Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації антидемпінгового законодавства» реалізується та ж ідея. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок забезпечити «роз’яснення у засобах масової інформації норм антидемпінгового законодавства та видання масовим тиражем необхідних методичних матеріалів та іншої офіційної інформації» (абзац шостий ст. 3)[357].

7. В апараті Президента України вважається і вважалося раніше, що офіційне роз’яснення нормативно-правових актів є невід’ємним правом державних органів, що такі акти видають. Тому стало звичним, коли Президент України не тільки своїми указами роз’яснює свої ж укази, а й надає своїми указами державним органам право роз’яснювати як укази Президента, так і прийняті цими ж органами нормативно-правові акти. Втім, правозастосовних проблем не виникає, якщо указом Президента надається тлумачення раніше виданого указу, бо указ, яким тлумачиться інший указ, набирає чинності у загальному порядку і зворотної сили у часі мати не може. Це можна сказати, наприклад, про Указ Президента України «Про тлумачення окремих положень Указу Президента України від 18 червня 1998 року № 651»[358].

Те ж саме слід сказати і стосовно постанов Кабінету Міністрів, якими даються роз’яснення указів Президента України. Практика видання постанов Кабінету Міністрів на виконання повноваження давати роз’яснення указів Президента є. Так, ст. 8 Указу Президента України «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» на Кабінет Міністрів було покладено «надання офіційних роз’яснень щодо цього Указу»[359]. На виконання цього повноваження Кабінет Міністрів прийняв постанову «Про роз’яснення статті 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 р. № 761»[360].

Кабінет Міністрів уповноважувався на роз’яснення і інших указів. Зокрема, обов’язок надання офіційних роз’яснень покладається на Кабінет Міністрів ст. 16 Указу Президента України «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності»[361]; ст. 3 Указу Президента України «Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств»[362], іншими указами Президента[363]. Кабінет Міністрів настільки звик до таких доручень, що став давати роз’яснення, які за змістом є чистою правотворчою діяльністю. Повноваження давати роз’яснення Кабінету Міністрів надавалось, зокрема Указом Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»[364]. Кабінет Міністрів став не просто роз’яснювати, а здійснювати правове регулювання суспільних відносин шляхом надання роз’яснень. Так має бути оцінена постанова Кабінету Міністрів «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 п. № 727»