Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
2. У разі заподіяння матеріальних збитків злочином, вчиненим засудженим під час відбування покарання, стягнення збитків провадиться на загальних підставах.
1. Під час відбування покарання своїми діями засуджені можуть причинити матеріальні збитки. Ці збитки можуть бути пов’язані з трудовою діяльністю, а також з іншими діями засуджених. Якщо збитки спричинені засудженим при виконанні ним трудових обов’язків, то відповідальність наступає відповідно до законодавства про працю. У разі спричинення збитків іншими діями відповідальність засудженого повинна наступати відповідно до норм цивільного законодавства.
Шкода може бути спричинена державі, юридичним і фізичним особам, характер шкоди може бути різним і на вид відповідальності не впливає.
2. Під час виконання своїх трудових обов’язків за спричинену шкоду, засуджені можуть нести в основному обмежену матеріальну відповідальність. Повна матеріальна відповідальність настає лише в разі укладення із засудженим спеціальної угоди про повну матеріальну відповідальність, що у практиці установ виконання покарань зустрічається рідко. Повна матеріальна відповідальність засуджених можлива лише в разі їх індивідуальної трудової діяльності.
Обмежена матеріальна відповідальність обраховується залежно від спричинених збитків. При обчисленні збитків враховують лише прямі збитки виходячи з балансової вартості пошкодженого майна з урахуванням зносу.
3. Стаття, що коментується, встановлює матеріальну відповідальність засуджених за відшкодування витрат і збитків, спричинених установі у зв’язку з припиненням втечі засудженого та лікуванням засудженого, який навмисно заподіяв собі тілесні ушкодження. До цих збитків входить вартість пошкоджених перепон, парканів, технічних засобів, транспорту тощо, а також витрати, які прийшлося нести у зв’язку з розшуковими заходами, затриманням і доставкою засудженого до виправної установи, витрати на лікування тощо.
Стаття 137. Порядок стягнення матеріальних збитків, заподіяних засудженими до позбавлення волі1. Матеріальні збитки, заподіяні державі засудженими під час відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою начальника колонії.
2. До винесення постанови має бути встановлений розмір збитків, обставини, за яких їх було завдано, і ступінь вини засудженого в заподіянні збитків. У процесі перевірки у нього береться письмове пояснення.
3. Постанова начальника колонії про стягнення збитків оголошується засудженому під розписку.
4. Засуджений може оскаржити постанову начальника колонії вищій посадовій особі. Подача скарги не зупиняє виконання постанови про стягнення збитків.
5. Вища посадова особа може скасувати постанову про стягнення збитків або зменшити розмір суми, що підлягає стягненню.
6. Неправильно відраховані суми за заподіяні матеріальні збитки підлягають поверненню засудженому і зараховуються на його особовий рахунок.
7. Після звільнення засудженого від покарання збитки, не відшкодовані ним під час відбування покарання, можуть бути стягнені за рішенням суду у встановленому законом порядку.
1. Матеріальні збитки, спричинені державі засудженим під час відбування ним покарання, стягуються в позасудовому порядку — за мотивованою постановою начальника колонії, що оголошується засудженому під розписку. Його винесенню передує перевірка обставин спричинення матеріальної шкоди, встановлення розмірів останнього та вини в цьому конкретного засудженого. У процесі перевірки від засудженого відбирається письмове пояснення з приводу причетності до спричинення збитків і по суті інших фактичних обставин спричинення шкоди, оскільки в іншому разі досить важко мотивувати постанову про стягнення збитків.
Це також необхідно і з метою виховного впливу на засуджених. Необґрунтоване рішення про стягнення матеріальних збитків може не тільки підірвати авторитет начальника установи, а й знизити ефект усієї виховної роботи, що проводилася з даним засудженим.
2. Засуджений може оскаржити постанову начальника колонії вищій посадовій особі, але подача скарги не зупиняє виконання постанови про стягнення збитків. Строки для такого оскарження в законі не встановлені.
Оголошення засудженому постанови про стягнення матеріальних збитків, спричинених його винною поведінкою, необхідно з метою забезпечення засудженому можливості оскарження неправильного, на його думку, рішення, невідворотності відповідальності за винне спричинення матеріальної шкоди державі, а також використання у виховних цілях тих мотивів, з яких він притягується до матеріальної відповідальності.
Скарга на рішення начальника установи про стягнення матеріальних збитків дозволяється на загальних підставах, встановлених для подачі звернень засуджених, які відбувають покарання.
3. Вища посадова особа може скасувати постанову про стягнення збитків за відсутності вини засудженого або зменшити розмір суми, що підлягає стягненню.
У разі відміни постанови про стягнення збитків суми, неправильно відраховані із засудженого, підлягають поверненню йому — зараховуються на його особовий рахунок.
4. У законі не вказується, як може бути змінений розмір суми, що підлягає стягненню, вищою посадовою особою — у бік зменшення чи збільшення.
Проте, виходячи із загального принципу права, згідно з яким оскарження дій і рішень посадових осіб не тягне за собою погіршення становища особи, що подала скаргу, слід визнати, що зміна вищим начальником суми, котра підлягає стягненню, якщо вона вноситься в результаті розгляду скарги притягнутої до відповідальності особи, може бути зроблена лише у бік зменшення.
5. Стягнення матеріальних збитків, спричинених особами, що відбувають покарання, здійснюється шляхом утримання відповідних сум з їх заробітку. Ці утримання здійснюються із сум, нарахованих засудженому після сплати ним обов’язкових платежів. Якщо за час відбування покарання матеріальна шкода залишиться невідшкодованою, сума, що залишилась, може бути стягнута із засудженого після звільнення. З цієї метою адміністрація колонії пред’являє звільненому позов у порядку цивільного судочинства, а відповідна сума стягується з нього за рішенням суду.