Iсторичнi есе. Том 1 - Іван Лисяк-Рудницький

272

Borschak E. L’Ukraine... — P. 90.

273

Delamarre C. Un pluriel pour un singulier, et le panslavisme est détruit dans son principe. — Paris, 1868. Цитовано у кн.: Borschak Е. L’Ukraine... — P. 90–91.

274

Надрукована у Парижі, 1869. Уривки з цього тексту вміщено у кн.: Borschak Е. L’Ukraine... — Р. 93–94. Мені був доступний німецький переклад: Delamarre C. Ein Volk von fünfzehn Millionen Seelen welches von der Geschichte vergessen worden ist: Eine Petition an den Französischen Senat. — Paris, Berlin, Lemberg, 1869.

275

Delamarre C. Ein Volk... — S. 8.

276

Leger L. Souvenirs d’un Slavophile. — Paris, 1905. — P. 20–24. Цитується у праці: Borschak E. L’Ukraine... — p. 88.

277

Od Wydawców // Pisma. — Т. 1. — S. V.

278

Газету “Основа”, що виходила у Львові двічі на тиждень у 1870–1872 рр, не слід плутати з більш відомим петербурзьким місячником з такою самою назвою (1861–1862).

279

Детальний розгляд статей Ф. Духінського в “Основі” див.: Возняк М. Під гаслом “На Дніпро! На Дніпро! До Києва!” Францішек Духінський і українська справа // Діло. — 1935. — NN 96, 97, 98, 101. — 12, 13, 14, 17 квітня.

280

Інформацію взято з кн.: Драгоманов М. П. Літературно-публіцистичні праці: У 2-х т. — Т. 2. — Київ, 1970. — С. 11, 183–185, 461. Відомо, що одним із галичан, який зустрічав Ф. Духінського у Цюріху, був Василь Нагірний (1847–1921). Пізніше він зробив видатну кар’єру як архітектор і піонер українського кооперативного руху.

281

Про політику Юліана Лаврівського див.: Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914. — Львів, 1926. — С. 118–123.

282

Порівняй глибокий тогочасний аналіз Ю. Венеліна “О споре между южанами и северянами на счет их россизма”, надрукований посмертно у “Чтениях Московского общества истории и древностей” (1847, N 4). Я користувався резюме з обширними цитатами з оригіналу, вміщене у кн.: Пыпин А. Н. История русской этнографии. — СПб, 1891. — Т. 3. Этнография малорусская. — С. 301–307.

283

Костомаров Н. Две русские народности // Основа (СПб.) — 1861. — N 3. Уривки цієї статті в англійському перекладі див.: Doroshenko D. A Survey of Ukrainian Historiography // Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. — 1957. — Vol. 5–6. — P. 137–139.

284

Костомаров M. Мое украинофильство в “Кудеяре” // Науково-публіцистичні і полемічні писання / Ред. М. Грушевський. — Київ, 1929. — С. 251.

285

Doroshenko D. A Survey... — Р. 139.

286

Історія Русів / Ред. О. Оглоблин, перекл. В. Давиденко. — Нью-Йорк, 1956. — С. 134, 158, 184, 223, 274, 308, 320.

287

О. Кониський надрукував у Галичині під псевдонімом О. Стодольский дослідження під назвою “Етнографія славянщини” (Львів, 1887), у яких описував росіян як хижих дикунів і пояснював їхній характер “фінсько-татарською кров’ю”. Див. критичну рецензію М. П. Драгоманова “Науковий метод в етнографії” (1888 р.), передруковану в кн.: Розвідки Михайла Драгоманова про українську народню словесність і письменство / Вид. М. Павлик. — Львів, 1906. — Т. 3. — С. 117–128.

288

Драгоманов М. П. Добавление к автобиографической заметке // Літературно-публіцистичні праці. — Т. 1. — С. 77.

289

Я міг користуватися другим доповненим виданням: Цегельський Л. Русь-Україна а Московщина-Росія. — Стамбул [насправді Відень], 1916.

290

Спогади А. Цурковського, надруковані в кн.: Альманах “Молодої України”: Спогади про гімназійні гуртки в Бережанах. — Мюнхен, Нью-Йорк, 1954. — С. 30.

291

Костомаров М. Ответ на выходки газеты (краковской) “Czas” i журнала “Revue contemporaine” (1861) // Науково-публіцистичні писання... — С. 79.

292

Див. статтю-рецензію М. П. Драгоманова “Науковий метод в етнографії”, наведену вище у примітці 39. Подібні аргументи часто зустрічаються у його творах.

293

М. П. Драгоманов. Чудацькі думки про українську національну справу // Літературно-публіцистичні праці. — Т. 2. — С. 364.

294

Лист М. П. Драгоманова до М. Павлика від 31 жовтня 1889 р. // Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом / Зладив М. Павлик. — Чернівці, 1912. — Т. 5. — С. 396. Згаданий у листі російський публіцист Михайло Катков (1818–1887) вважався ідеологом реакційно-шовіністичного режиму Олександра III.

295

Я аналізую цей перехід з позицій федералізму до самостійництва у статті “Четвертий Універсал і його ідеологічні попередники” (див. другий том цього видання).

296

Донцов Д. Підстави нашої політики. — Відень, 1921.

297

Див. недавню спробу підперти цю тезу науковими аргументами: Чубатий М. Княжа Русь-Україна та виникнення трьох східнослов’янських націй. — Нью-Йорк, Париж, 1964.

298

Шерех Ю. Друга черга — [Нью-Йорк], 1978. — С. 370–371; цитований уривок був написаний у 1948 р.

299

Duchiński F. Drógi mój XXVе letni jubileusz. — S. XI.

300

Переписка Михайла Драгоманова з Мелітоном Бучинським 1871–1877/ Зладив М. Павлик. — Львів, 1910. — С. 72.

301

Архів Михайла Драгоманова. — Т. 1. — Варшава, 1937. — С. 320.

302

Архів Михайла Драгоманова. — Т. 1. — С. 245–246.

303

Драгоманов М. П. Вольный союз — Вільна спілка. Опытъ украинской политико-соціальной программы // Собраніе политическихъ сочиненій М. П. Драгоманова / Под. ред. Б. А. Кистяковского: