Конституція України. Науково-практичний коментар - Колектив авторів
Конституційний Суд України з цього приводу зазначив, що право обирати і бути обраним було реалізовано громадянами України на останніх виборах до Верховної Ради України та Президента України на умовах п’ятирічного строку періодичності виборів. Передбачені описаними змінами до Конституції дати наступних чергових виборів до Верховної Ради України і Президента України не призведуть до звуження змісту та обсягу виборчих прав громадян (Висновок Конституційного Суду України від 18 листопада 2010 р. № З-в/2010 (справа про внесення змін до статей 76, 77,103,136,141 та до розділу XV «Перехідні положення» Конституції України).
Чергові вибори депутатів проводяться у зв’язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про вибори народних депутатів України» виборчий процес чергових виборів депутатів розпочинається за сто двадцять днів до дня виборів. Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за сто двадцять п’ять днів до дня виборів.
Частина 2 коментованої статті визначає загальні умови щодо призначення та проведення позачергових виборів до Верховної Ради України. Такі вибори призначає Президент України шляхом видання відповідного указу. Проведення позачергових виборів в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України є обґрунтованим. Такий термін дозволяє, з одного боку, забезпечити розумні терміни фактичної бездіяльності Верховної Ради у зв’язку з проведенням парламентської кампанії, а з другого — належно підготуватися органам, відповідальним за виборчий процес. Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шіст- десятиденного строку з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, виданого відповідно до Конституції України. Виборчий процес позачергових виборів депутатів починається з дня, наступного після дня опублікування Указу Президента України, зазначеного у частині третій цієї статті.
Строки проведення чергових і позачергових виборів обчислюються в календарних днях.
У частині 3 коментованої статті визначено правову форму встановлення порядку проведення виборів народних депутатів, якою є закон. Законодавче регулювання порядку проведення виборів є загальноприйнятим. Виключно законами визначається організація і порядок проведення виборів (п. 20 ч. 1 ст. 92 Конституції України). У країнах молодої демократії тип виборчої системи виборів до парламентів на конституційному рівні не фіксується, а є предметом законодавчого регулювання. «Визначення характеру виборчої системи (мажоритарна, пропорційна, мажоритарно- пропорційна тощо), її певних ознак та особливостей є питанням політичної доцільності і воно має вирішуватися Верховною Радою України» (Ухвала Конституційного Суду України від 29 листопада 2000 р. № 59-у/2000). За чинним Законом України від 7 липня 2005 р. «Про вибори народних депутатів України» встановлено пропорційну виборчу систему.
У світовій конституційно-правовій практиці існує велика кількість різновидів виборчих систем, але усі вони є специфічними модифікаціями одного з трьох типів: мажоритарної, пропорційної та змішаної (мажоритарно-пропорційної).
Першою за часом виникнення та найпоширенішою в сучасному світі є мажоритарна виборча система, в основу якої покладено принцип більшості. За цієї виборчої системи виборці голосують за конкретних осіб, а обраним вважається той з кандидатів, який отримав законодавчо встановлену більшість голосів виборців.
Пропорційну виборчу систему було запроваджено в державно- правову практику з появою політичних партій. У її основі лежить принцип пропорційного представництва політичних об’єднань у представницьких органах влади — політична партія отримує кількість мандатів, яка є пропорційною кількості набраних нею голосів виборців. Особливістю цього типу виборчої системи є те, що виборець голосує не за конкретну особу, а за виборчий список політичної партії чи виборчого блоку політичних партій.
Змішана (пропорційно-мажоритарна) виборча система поєднує позитивні риси обох основних типів виборчих систем.
З часу проголошення незалежності в нашій країні виборча система по виборах до Верховної Ради України еволюціонувала з мажоритарної (1994 р.) до змішаної (1998, 2002 рр.) та пропорційної (виборчі кампанії 2006, 2007 рр.). Найбільш адекватною сучасному стану розвитку політичної системи України є змішана (пропорційно-мажоритарна) виборча система.
Стаття 78.
Народні депутаті України здійснюють свої повноваження на постійній основі.
Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі.
Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.
Коментована стаття Конституції передбачає, що народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Згідно із Законом України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України» в редакції від 22 березня 2001 р. передбачається, що «народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі». Повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом і народний депутат не може брати участі в засіданнях Верховної Ради України та її органів, а також здійснювати інші депутатські повноваження до того часу, поки він не скріпить присягу особистим підписом під її текстом. Відмова скласти та підписати присягу має наслідком втрату депутатського мандата. За загальним правилом повноваження народного депутата України припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.
Аналізуючи ч. 2 ст. 78 Конституції України, яка передбачає, що народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі, хотілося б насамперед зазначити, що вперше принцип несумісності був передбачений Конституційним Договором між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», який набув чинності 8 червня 1995 р. і ст. 13 якого встановила обмеження на поєднання депутатської діяльності з іншою, крім викладацької, наукової та творчої роботи.
При цьому зразу ж хочеться наголосити, що в ч. 2 ст. 76 Конституції України йдеться про несумісність мандата народного депутата України із: по-перше, іншим представницьким мандатом і, по-друге, можливістю бути на державній службі.
Для повноцінного розуміння несумісності мандата народного депутата України з іншим представницьким мандатом чи перебуванням на державній службі та співвідношення між частинами 2 та 3 ст. 78 Конституції України обов’язково необхідно врахувати Рішення Конституційного Суду України у справі щодо несумісності депутатського мандата від 13 травня 1997 р. № 1-зп/1997, у якому Суд установив таке. Словосполучення «інші види діяльності» вживається у ч. 3 ст. 78 і ч. 4 ст.
