Житловий кодекс України. Науково-практичний коментар станом на 05.05.2011 р - Колектив авторів

місцеві державні адміністрації та виконкоми місцевих рад. Вони вирішують спори з питань обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, про виселення із з будинків (жилих приміщень), що загрожують обвалом (ст. 112 ЖК), тощо. Разом з тим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, суб'єкти житлових спорів вправі на власний розсуд вирішувати, звертатися їм для вирішення житлових спорів в адміністративному порядку чи обрати судовий захист порушених прав. Розділ VII. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 192. Забезпечення жилими приміщеннями громадян, направлених за кордон

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік громадяни, направлені на роботу за кордон, забезпечуються жилими приміщеннями у місці перебування в порядку і на умовах, які визначаються Радою Міністрів СРСР.

Коментована стаття передбачає забезпечення жилими приміщеннями громадян, які направлені на роботу за кордон. Жилі приміщення мають бути надані їх у місці перебування. Визначення порядку надання громадянам жилих приміщень відповідно до коментованої статті віддано на вирішення Ради Міністрів СРСР (на сьогодні - Кабінету Міністрів України). Правила забезпечення жилими приміщеннями працівників дипломатичних установ України за кордоном закріплені у постанові Кабінету Міністрів України від 1 вересня 1992 р. № 518 "Про норми забезпечення житловою площею працівників дипломатичних установ України за кордоном".

В разі якщо державні службовці направляються за кордон у відрядження, компенсація їхнього проживання здійснюється на правилами постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".

Стаття 193. Міжнародні договори

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, якщо міжнародним договором СРСР встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить радянське житлове законодавство, то застосовуються правила міжнародного договору.

Такий же порядок застосовується щодо житлового законодавства Української РСР, якщо в міжнародному договорі Української РСР встановлено інші правила, ніж передбачені житловим законодавством Української РСР.

У коментованій статті відображається загальне правило щодо пріоритету міжнародних договорів, підписаних державою, відносно національного законодавства цієї держави. Стаття 9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. А відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Україною підписано ряд міжнародних угод в галузі житлових відносин, серед яких можна назвати Угоду між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про умови та порядок обміну житлових приміщень від 17.07.95 р.; Угоду між Урядом України і Урядом Російської Федерації щодо реалізації на території України програми житлового будівництва для виведених з Німеччини органів управління, частин та підрозділів Західної групи військ від 22.12.92 р.; Рекомендацію 115 Генеральної конференції Міжнародної організації праці щодо житлового будівництва для працівників; Угоду між Урядом України і Урядом Грузії про умови та порядок обміну житлових приміщень від 05.11.96 р.; Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності Чорноморського флоту Російської Федерації на житловий фонд та об'єкти соціально-побутового призначення в місцях дислокації його військових формувань на території України від 16.03.2000 р. та ін.

1

Седугин П. И. Жилищное право. Учебник для ВУЗов, 3-е изд. - М. "Норма", 2004. - с. 5 - 11.

(обратно) 2

Галянтич М., Дрішлюк А., Лічман Л. Здійснення та судовий захист суб'єктивних житлових прав. Монографія. - К. - Тернопіль, "Підручники та посібники", 2009. - с. 70.

(обратно) 3

Слід зазначити, що підпункт 11 п. 1 статті 18 суперечить підпункту 4 цієї ж статті, а саме рішення про реконструкцію, капітальний ремонт чи перепрофілювання або про знесення гуртожитку (цілісного майнового комплексу) приймаються органами місцевого самоврядування тільки після прийняття гуртожитку у власність територіальною громадою та відселення мешканців відповідно до чинного законодавства.

(обратно) 4

З інтерв'ю Міністра житлово-комунального господарства Олексія Кучеренка. Галина Іщенко "Право на гуртожиток без права на власність" // Урядовий кур'єр. - 20 березня 2009 року - № 50.

(обратно) 5

Галянтич М. К. Правові питання користування житлом. - Академія правових наук України. Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва. - Київ, 2006. - с. 10.

(обратно) 6

Сегудин П. И. Жилищное право. - М. "Норма", 2004. - с. 347.

(обратно) 7

Галянтич М., Дрішлюк А., Лічман Л. Здійснення та судовий захист суб'єктивних житлових прав. Монографія. - К. - Тернопіль, 2009. - с. 359.

(обратно)
Оглавление ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНСЬКОЇ РСР Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Право громадян Української РСР на житло Стаття 2. Завдання житлового законодавства Української РСР Стаття 3. Житлове законодавство Союзу