Тотальний опір. Частина 2 - Ганс фон Дах

Про результати спостереження повідомляється телефоном простими ключовими словами.

До ближньої охорони місця зборів належить пост у партері (пістолет, пістолет-кулемет) та спостерігач на верхньому поверсі, який контролюватиме з вікон, що виходять на різні боки, навколишню територію.

■ Приготування на випадок втручання супротивника:

Ще до початку зборів обумовлюються такі пункти:

­­­­   ­­­­ 1. Як поводитися, якщо попередження надійде вчасно і організація для свого зникнення матиме час. Куди йти, де є зручні проходи. Почерговість зникання. Що робити з матеріалами (забирати зі собою чи ховати).

­­­­   ­­­­ 2. Як поводитися у разі несподіваної появи супротивника. Вдавати зі себе звичайне товариство (що тоді казати, куди заховати матеріал) чи розпочати бій (хто тоді буде в ар'єргарді і, якщо треба, пожертвує собою; кому необхідно уникнути боротьби і, натомість, утекти, забравши матеріали; шляхи втечі).

Передавання повідомлень

Для руху опору життєво важливим є добре налагоджене передавання інформації.

■ Ми розрізняємо:

­­­­   ­­­­ 1. Внутрішні контакти:

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ а) зв'язок у межах руху опору;

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ б) зв'язок між рухом опору та формаціями малої війни.

­­­­   ­­­­ 2. Зовнішні контакти. Це контакти руху опору з командуванням армії в гірському укріпрайоні або зі швейцарським урядом за кордоном.

■ Йдеться про те, щоби приймати або передавати повідомлення, приймати або віддавати накази.

■ Як правило, час передачі інформації не відіграє особливої ролі. Вирішальною є безпека.

Проте певну категорію повідомлень необхідно передавати дуже швидко. Приклад: попередження про арешт, що готується.

■ Засобами передачі повідомлень можуть бути: кур'єри, телефон, пошта, поштові голуби, радіозв'язок.

■ Для внутрішніх контактів використовують: кур'єрів, телефон, пошту, поштових голубів.

■ Для зовнішніх контактів використовують: кур'єрів, поштових голубів, радіозв'язок.

Кур'єрська служба

■ Кур'єри мають бути непомітними, а це означає, що їхні переходи чи поїздки мають виглядати невимушено.

■ Розрізняють:

а) кур'єрів для внутрішніх контактів;

б) кур'єрів для зовнішніх контактів.

■ Кур'єри для внутрішніх контактів працюють на певній місцевості або в якомусь невеликому регіоні.

■ Кур'єри для зовнішніх контактів курсують із однієї частини країни в іншу або ж зі Швейцарії за кордон.

■ Добре надаються як кур'єри для внутрішніх контактів у міських умовах листоноші, торгові агенти, інкасатори з громадських установ тощо. Саме ці особи можуть легко пересуватися, не викликаючи підозр.

■ Добрими кур'єрами для внутрішніх контактів у сільській місцевості є ветеринари, торговці худобою, надомники тощо.

■ Відповідних для кур'єрської служби в зовнішніх контактах осіб можна підібрати серед працівників залізниці і пошти, а також працівників авіакомпаній.

■ Усі ці люди можуть часто з професійних причин пересуватися на далекі відстані.

Письмові повідомлення

■ Писати якомога менше.

■ Не залагоджувати письмово того, що можна зробити усно.

■ Не використовувати паперу, який може викрити особу адресанта (бланк із реквізитами, водяні знаки тощо).

■ Почерк можна ідентифікувати. Тому писати слід технічними друкованими літерами. Якщо є можливість, то використовувати трафарети.

■ Користуватися друкарськими машинками небезпечно. Особливо легко ідентифікувати машинки старого типу. Якщо є така можливість, то слід використовувати чужу машинку. Варто підкладати під час писання щось під аркуш паперу (напр., ще один аркуш): це допоможе уникнути відбитків на валку машинки.

■ Таємний текст вбудовувати у відкритий. Такий прихований текст мусить мати для непосвяченого читача якийсь очевидний зміст. Він не повинен складати враження якогось замаскованого повідомлення.

■ Ніколи не зазначати відкрито місця і часу зустрічі, операції тощо.

■ Цивільною поштою користуватися лише приховано.

Передавання повідомлень

Загальні зауваги:

■ Письмові повідомлення можна передавати двома способами:

­­­­   ­­­­ 1. Особисто, з рук в руки.

­­­­   ­­­­ 2. Безособово, через тайник (т. зв. «мертву поштову скриньку» (див. наступний розділ).

Нижче розглянемо тільки перший метод.

■ Для передачі повідомлення нам потрібний «носій повідомлення».

■ Найпростіші носії повідомлень:

­­­­   ­­­­ а) написи олівцем на чорних літерах у газетному тексті (як-от на широких літерах заголовків, обрамленнях тощо); якщо адресат триматиме газету поверненою під певним кутом до світла, то він зможе відчитати літери;

­­­­   ­­­­ б) вирізати газетне оголошення і наклеїти його на таке саме оголошення у такій самій газеті; проклеювати його лише трьома сторонами, аби четверта залишалася відкритою; у такий спосіб утвориться непомітна паперова кишеня, в яку можна буде вкласти повідомлення;

­­­­   ­­­­ в) покласти складене повідомлення в сірникову коробку і прикрити його сірниками (можна також замаскувати подвійним дном).

Передавання повідомлення:

■ Кур'єр «А» має завдання передати повідомлення кур'єрові «Б». Носій повідомлення: сірникова коробка. Місце зустрічі: ресторан «X». Обоє сидять за одним столиком і розмовляють як давні приятелі. «А» курить. «Б» бере сигарету і кладе пачку сигарет перед собою на стіл. Шукає сірники. Не знаходить. «А» подає йому коробку сірників. «Б» припалює сигарету і «неуважно» кладе сірникову коробку поруч із пачкою сигарет. За якийсь час вони прощаються. «Б» нібито неуважно кладе сірники разом із сигаретами собі в кишеню.

■ Кур'єр «А» повинен передати кур'єрові «Б» повідомлення. Носій повідомлення: газета. Місце зустрічі: ресторан «X». «А» п'є каву і читає газету. «Б» заходить у ресторан і підсідає за столик до «А». За якийсь час «А» складає газету і кличе офіціантку. Оплачує рахунок, залишає газету, нібито неуважно, на столі і йде собі геть. «Б» бере газету і читає. Допиває каву. Розраховується, виходить із ресторану, прихопивши зі собою газету.

«Мертва поштова скринька»

■ Т. зв. «мертві поштові скриньки» потрібні для передавання повідомлень без особистої зустрічі двох осіб.

■ Мертва поштова скринька складається з:

­­­­   ­­­­ 1. Власне скриньки.

­­­­   ­­­­ 2. Позначки для користувача.

­­­­   ­­­­ 3. Сигналу про безпеку.

■ Як мертві поштові скриньки, зокрема, можна використовувати:

­­­­   ­­­­ ■ тріщини в мурі, в які можна вкласти повідомлення;

­­­­   ­­­­ ■ неширокі підвіконня, на які можна покласти повідомлення[10];

­­­­   ­­­­ ■ телефонні довідники у громадських телефонних будках[11];

­­­­   ­­­­ ■ бачок у громадському туалеті[12];

­­­­   ­­­­ ■ батарея центрального опалення на сходовій клітці[13].

■ Мертві поштові скриньки мають розміщатися так, аби повідомлення можна було легко туди покласти і так само легко взяти — без нахиляння, дотягання, підповзання, тривалих маніпуляцій біля об'єкта, що впадали б у вічі.

■ Ці тайники мають розміщуватися подалі від