Тепер твоя. Книга перша - Єва Басіста

Я сповзаю стіною донизу. Як же для нього все просто. Захотів та взяв… А для чого? Бо захотів…

Для нього чужі почуття нічого не коштують… Зовсім… Йому важливі тільки свої бажання, а якщо точніше – вдоволення інстинктів.

- Прощавай, - встаю я на ноги та роблю крок у сторону дверей.

- А ти любиш драматизувати, - хмикає.

- А ти гратися життями, - відповідаю та відчиняю двері.

- Ти впевнена, що хочеш піти? - питає він.

Розвертаюся до нього. У Олександра нема емоцій. Зовсім. Ще вранці я вірила, що він може бути кращим… Сподівалася, що не байдужа йому…

- Так, - відповідаю та роблю важкий крок вперед, хоча серце, яке хвилину тому гупало від страху, зараз плаче рясними сльозима.