Позбав мене від нареченого, сестричко - Ольга Обська

— Сподіваюся, і для мене знайдеться місце у списку, — похмуро поцікавився чоловік у чорному, котрий підійшов останнім.

Він єдиний не посміхався та не сипав компліментами. Ліза подумки назвала його Зорро. А як іще його назвеш? Таємничий, небагатослівний, кремезний. Чорний плащ, чорна маска, чорний капелюх.

— Леді та джентльмени, — пролунало зі сцени, — чи замислювалися ви про те, що час, якщо його розглядати як одну зі сторін буття, що означає суть і ціль, має тенденцію до певної циклічності, в якій ми схильні бачити якийсь глибокий сенс і привід для радісного проведення часу?

Ліза з подивом виявила, що цю промову виголошує вже знайомий їй лікар, який лікував Лауру. Тільки тепер він був у костюмі Снігового Діда. Виходить, Брайан найняв його вести бал? Поруч із ним стояла медсестра, яка була в костюмі, що сильно нагадував земний костюм Снігуроньки. І, як заведено в їхній парі, розшифровувала думки свого колеги.

— Леді та джентльмени, наближається Новий рік, тож дозвольте розпочати свято.

Музиканти вдарили по струнах. Зал наповнила чудова мелодія вальсу. Ліза раптом усвідомила, що так і не відповіла "Зорро", чи згодна включити його до свого танцювального списку. А він уже стояв перед нею і запрошував на вальс коротким поклоном голови.

Високий. Галантний. Похмурий. Беззаперечний.

Як тут відмовиш? Ліза вклала долоню у його простягнуту руку. І не встигла друга її долоня лягти йому на плече, як своєю п'ятірнею він владно притягнув її за талію до себе і закружляв у вальсі.