Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

— Дьєре Амадеусе, — прилаштувалася до коменданта збоку Моніка. — Мене завжди цікавило питання щодо централізованого опалення: скільки кілограмів тепла подається на одну кімнату гуртожитку на день?

— Кілограмів? — трохи пригальмував комендант.

— Чи тепло вимірюється в міліметрах ртутного стовпа? — кілька разів розгублено змахнула довгими віями Моніка. — Ой, я завжди плутаю. То скільки літрів тепла відводиться на одного студента на день, згідно з правилами?

Комендант завмер. Видно було, як у його голові триває інтенсивна робота думок. Навряд чи раніше йому доводилося розраховувати студенто-літраж тепла, та й у статуті академії про це жодного слова.

— Тепло вимірюється в гігакалоріях, — нарешті видав він.

— Ой, дьєре Амадеусе, а можна, будь ласка, подавати тепло до моєї кімнати без калорій? Я на дієті.

Тереса зауважила, як у коменданта починається нервовий тик. Чудово, Моніко! Він забув, куди йшов!

Але подруга вирішила не зупинятися на досягнутому, а розвивати успіх, тому продовжила:

— А ще щодо опалення давно хотіла запропонувати перефарбувати батареї, — довірливо прошепотіла вона, — у червоний колір.

— Навіщо? — злякався комендант.

Тереса чекала почути відповідь у стилі: так красивіше. Але ні, Моніка була значно раціональнішою.

— Ну, як же, дьєре Амадеусе, для економії. Червоні батареї здаються набагато гарячішими і дають більше тепла!

— Червоні… — якийсь час комендант спантеличено тер потилицю, намагаючись зібратися з думками, — правилами не передбачено.

Але потрібна думка все ж таки знову захопила його. Амадеус знову попрямував до дверей.

— Треба перевірити, чи все гаразд. Я чув дивний звук.

От халепа, чи встигли хлопці замести сліди? Тереса з Монікою перезирнулися, і подруга знову прилаштувалася крокувати пліч-о-пліч із комендантом. Прилаштуватися прилаштувалася, але якийсь час мовчала, добираючи слова. Потім сказала з легкою дещицею кокетства, як уміє лише вона:

— Дьєре Амадеусе, давно хотіла попросити. І якщо вже ви відмовили мені в минулому проханні, в червоних батареях, не відмовте ж у цьому. Ви ж не відмовите?

— В чому? — насторожено перепитав комендант.

Видно було, що він напружено думає, які ще преференції щодо забезпечення теплопостачання попросить студентка.

Тереса теж завмерла, чекаючи, що ж видасть Моніка. А заговорила подруга зненацька не про теплопостачання, а про електрику.

— А можна мені світло під ліжко провести?

У Амадеуса волосся на потилиці дибки стало, ніби він під дію струму потрапив.

— Під ліжко??? — заревів він, не встигаючи за логікою Моніки.

І контрольний в голову:

— Щоб уночі капці шукати було легше. Вони у мене на підборах.

Моніка підняла струнку ніжку, демонструючи «капці».

Ось тепер комендант наче забув, куди й навіщо йшов.

Запевнивши, що жодними правилами не регламентується електрифікація підліжкового простору, він кинувся назад до свого кабінету, поки йому ще якесь прохання не озвучили.

Тереса і Моніка святкували перемогу, проте на півдорозі комендант все ж схаменувся і розвернувся на сто вісімдесят градусів.

— І все-таки я чув дивний звук, — сказав він, проходячи повз дівчат. — А ще запах, відчуваєте?

Важко було не відчути. Яскраво виражений трав'яний аромат уже ширився коридором.

Комендант рішуче відчинив двері й увійшов.

— Що тут у вас відбувається? Що за запах?

Тереса та Моніка заскочили слідом. Жодної бурої плями не залишилося ні на підлозі, ні на стінах, ні на стелі. Вся група чинно сиділа за столом.

— Та ось, чай п'ємо, — незворушно відповів Філіп. — З мимоздрі болотяної. Дуже заспокоює. Не бажаєте?

Вигляд у коменданта був такий, що саме мимоздрі йому останнім часом і бракувало.

— Потрійну порцію, — забажав він.