Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

У Джозефа промайнула думка, що це можуть бути колеги Гоцького з мерії. Але тільки-но він переступив поріг вітальні, одразу зрозумів, наскільки сильно не вгадав.

Тереса!.. Його дрібна скалка… Чому вона тут? Чому Гоцький тримає її під руку?

На ній була вишукана вечірня сукня з асиметричним вирізом — одне плече відкрите, інше закрите. Це саме ТА сукня. Десь в області ребер кольнуло і стиснулося. Він знову опинився в полоні ТИХ почуттів. Неправильна сукня. Потрібно відкрити дівчині ще й друге плече. Вони в неї досконалі. Не мармурові і білі, як у дів на картинах художників минулих століть — навпаки, золотаві від засмаги і теплі на дотик.

Він дивився на всіх присутніх у вітальні. Але погляд уперто фокусувався лише на дівчині... А вона їй таки личила, ця неправильна сукня. І їй личила висока зачіска. Волосся було підняте і скріплене шпильками. Воно відкривало тонку шию з ниткою зелених перлів, які їй теж личили. Це дві різні Тереси — та з хвостиком в академічній уніформі, і ця у світському блиску вечірньої сукні. Але Джозеф не дозволив собі увійти в оману, це все ще була вона, його скалка, з каверзним блиском у зелених очах. Дай їй чайник і поллє будь-кого, хто ризикне проспати лекцію або допустить інше порушення дисципліни. Його настирлива гарненька розумна староста.

— Джозефе, радий тебе бачити, — привітав гостя Гоцький. — Дозволь представити тобі моїх гостей. Дьєр Патрицій та його дочка Тереса, моя наречена.