Йдемо зі мною, Василино - Ольга Островська

А коли я несміливо підкоряюся, він замість того, щоб приступити нарешті до головного, цілу хвилину розглядає моє тіло з власницьким, задоволеним захопленням, все-таки змусивши мене відчути хвилю пекучого збентеження. Але варто мені спробувати стиснути ноги назад, ховаючись не скільки від нього, скільки насамперед від своїх власних відчуттів, Арід різко перехоплює мої коліна і розводить їх ще ширше, відкриваючи мою наготу своєму погляду. І не лише погляду, як виявилося.

− Не ховайся від мене ніколи, маленька, − велить чоловік твердо, схиляючись і цілуючи мій живіт, змушуючи знову тремтіти від насолоди й хвилювання. – Я хочу бачити тебе всю. Я хочу взяти тебе всю й назавжди. Але поки що візьму лише те, що ти готова мені віддати.

Його губи малюють полум’яну доріжку на моїй шкірі, опускаючись все нижче і нижче, поки не притискаються до лобка, змусивши мене ошелешено видихнути й смикнутися в його руках.

Щось я не впевнена, що готова до таких пестощів. Це якось занадто...

Але вже наступної секунди абсолютно всі думки вилітають з голови, тому що Арід цілує мене прямо туди. Проводить язиком по пульсуючому клітору, приймаючись пестити й відверто дражнити мою плоть. Так безсоромно та гаряче.

І я потопаю в цьому чуттєвому, нестерпно гострому безумстві, яке він творить зі мною, відчуваючи, як росте знову в моєму тілі вогненна хвиля, як зводить м'язи від болісної жаги. І коли одночасно з оральними пестощами в мене знову штовхаються його пальці, готуючи для більшого, розтягуючи й даруючи відчуття наповненості, оргазм знову наздоганяє мене хвилею насолоди, тягучою, як мед, пекучої та сліпучої, як сонце. Моє тіло ще здригається від подарованого ним задоволення, а Арід вже підіймається і, не відводячи від мене голодного погляду, стягує тепер свою білизну, оголюючи збуджене єство. Ой матінко, здається, він ще більше став, ніж я вже бачила. І як це в мене поміститься?

Але злякатися Арід мені просто не дає часу, накриваючи собою, обпалюючи своїм теплом і приймаючись знову пестити мене тепер уже тільки пальцями, посилаючи табуни чуттєвих іскор по моїй шкірі. Тіло, що все ще дзвенить насолодою, знову слухняно відгукується на цю ласку. Дихання знову перехоплює. Під віками спалахують вогні. Голова закидається, а з губ зривається хрипкий видих.

А-а-а-ах, хіба так буває? Хіба можна одержати стільки задоволення за один вечір? Навіть якщо далі мені буде капець як боляче, те, що відбувається зараз, все одно божественне.

– Подивися на мене, Васю, – наказує Арід.

Я відкриваю тяжкі повіки, і наші погляди зустрічаються – мій абсолютно розфокусований, осоловілий, і його напружений – вкрай владний, сповнений синього вогню. І саме в цей момент я відчуваю, як упирається в моє лоно тверда голівка члена, розсовуючи та розтягуючи внутрішні м'язи. Задихнувшись від трохи болісних відчуттів, хапаю ротом повітря… і дивлюся… дивлюся в його очі, не в змозі не слухатися, не маючи ні сили, ні бажання, щоб звільнитися від його ласкавого полону. Відчуваючи, що бере він не тільки моє тіло, але щось значно більше.

Плавний поштовх і чоловіча плоть заповнює в мене на всю довжину. Різкий спалах болю засліплює на мить… але погляд Аріда, як і раніше, тримає мене в реальності, даруючи гостре і несподівано солодке, до трепету в грудях приємне, почуття єднання. А потім він починає рухатись. Спочатку повільно і неквапно, обережно, явно стримуючись і дозволяючи моєму тілу звикнути. Я бачу як напружуються його м'язи, як проступають вени на чоловічій шиї. Відчуваю його нетерпіння і той самий голод, який куард міцно так тримає на повідцю, не дозволяючи йому вирватися з-під контролю.

Хоча біль не йде повністю, незабаром він стихає і відступає на задній план. Значно сильніше мене тепер поглинають інші відчуття. Ковзання його члена всередині, така правильна і бажана важкість чоловічого тіла на мені, жар його шкіри, солодкий полон його обіймів. І ніжна ласка бурливої енергії навколо нас. Здається, що вона просочує мене наскрізь, проникає в пори, запалюючи всі нервові закінчення. І тепер уже кожен поштовх чоловічого тіла всередині відчувається, як спалах, що зароджує в мені нове, незнайоме задоволення. Інше. Глибше, ніж те, що довелося пережити раніше.

О-о-ох! Та-а-ак! Хочу більше. Будь ласка.

І коли я починаю, стогнучи, подаватися йому назустріч, рухи Аріда нарешті стають іншими. Такими, як хочеться моєму тілу. Глибшими, різкішими й сильнішими. Вони прошивають мене такою болюче-гострою насолодою, що сил стримати зойки в мені вже просто немає. Та й навіщо? Ніхто мене тут не почує.

І я кричу, звиваючись у його руках, відчуваючи, як росте в мені пульсівна вогненна куля, розростаючись все більше і більше, наповнюючи мене сліпучим жаром, якого в певну мить стає так багато, що він просто захльостує мене з головою, омиваючи рідким полум'ям.

Гортанно застогнавши, вигинаюся дугою, здригаючись від нового нищівного оргазму, якого при втраті незайманості начебто не мало бути. А він от буває, виявляється.

І насолода стає ще гострішою, коли я відчуваю, як Арід із гарчанням вбивається в мене ще сильніше, і завмирає після особливо глибокого поштовху, важко дихаючи й втискаючись у мене всім тілом. Заривається обличчям у мою шию, торкається шкіри ніжними поцілунками.

І обіймає так міцно та владно, що здається ніби ніколи вже не відпустить. Лякаючи трохи, і водночас змушуючи відчувати якесь істинно жіноче задоволення.

Так дивно. Адже він важкий і величезний, а мені під ним чомусь абсолютно комфортно і добре. Мені взагалі незрозуміло чому бути з ним… правильно. Відчувати чоловіче тіло своїм, чути, як важко він дихає, гладити широку м'язисту спину, жмуритися від задоволення і підставлятися під ніжні повільні поцілунки, мліючи, коли його губи знаходять особливо чутливі куточки на моїй шиї. Бути, як і раніше, з'єднаною з ним. І чути прискорене биття серця куарда в його енергії, яка досі оточує нас оксамитовим коконом.

− Не подумай, будь ласка, що я хочу тебе образити недовірою, або що мені щось не сподобалося, тому що мені все сподобалося, − починаю обережно, коли Арід відсувається і, вмостившись поруч, дбайливо притягує мене до себе, допомагаючи лягти йому на плече. − Але що ти зробив зі мною?