Академія Червоної корони. Навчання - Анна Мінаєва

Злість. Саме з нею я лягала спати і з нею прокинулася. Саме злість підганяла мене на першу лекцію, яку я мала прочитати другому курсу бойових магів. І саме її хотілося зірвати на двох студентках, котрі під кінець заняття принесли мені реферати.

— І ви цим хотіли мене здивувати? — хмикнула я, переглянувши теми, які обрали дівчата.

— Але ж... це незвичайно, — простягла одна з них, опустивши погляд.

— Правда? — я перегорнула її записи. — Тобто ви думаєте, що переписані з книги абзаци про драконів це цікаво?

— Я нічого не переписувала! — обурилася вона, скинувши погляд.

— "Історія крилатих та вогнедишних", написана Орналем Зексом. З неї взято цей абзац, ось ця частина. І це. А ось це ви переписали із праць Ніги. Якщо мені не змінює пам'ять, книга називається "Шипи та крила".

Вона засмутилася і вiдвела погляд.

— Тобто ви не лише списали реферат, не вклавши нічого від себе, то ще й викладача обдурити спробували. Чи знов вирішили зіграти на тому, що я молодший майстер?

— Майстер Лорейн...

— Два тижні відпрацювання на кухні. Обидві допомагатимете Шукше за те, що спробували замкнути мене в кімнаті. А ще розповсюджували плітки. Може, це навчить вас думати перед тим, як щось робити.

— А що з моїм рефератом? — несміливо подала голос друга дівчина.

— Тема, яку ви обрали для роботи, вивчається ще у вищих школах. Відмінність звірів від бестій. Нехай ви і висвітлили її трохи інакше, я бачу тут звернення до книг, які є тільки в бібліотеці академії, все ж таки здивувати вам мене не вдалося. Звичайно, у хорошому сенсі цього слова.

Я видихнула, стиснула в руках реферати

— Але оскільки ви не переписували кожен абзац, а вклали щось від себе, нехай і в таку нудну тему, буде поблажка. Замість двох, вам тиждень відпрацювання. Розмову закінчено.

Вони пішли. При цьому пропалили мене такими поглядами, що я не сумнівалася — будуть нові плiтки. Я щойно стала причиною нової лавини, яка поховає під собою всіх. Але й спустити на самоплив не могла. Замкнуте коло.

Так от, злiсть... Вона стихла тільки на парі з цілителями першокурсниками. Сьогодні їхня лекція була поєднана з бестіологами. Мені навіть вдалося відволіктися і з захватом розповiсти частину теми про водних створінь. Попередила бестіологів, що незабаром ми також матимемо практичне заняття бiля Омута Відьом.

Половина прийняла цю новину з радістю та ентузіазмом, інша лише позіхала. Втім, вони так завжди поводилися. Ті самі хлопці, які вступили до академії лише за ліцензією.

Насамкінець пари я зібрала з цілителів записи і сіла їх розбирати.

— Правильно, — бурмотіла собі під ніс, відзначаючи у своїх блокнотах навпроти прізвищ хто і що вказав. — Правильно. А ось тут схибив.

Загалом мало хто вказав, що у водної мантикори було два вида отрути. Ось про паралізуючу секрецію написали багато. А про отрути... Ех, цілителі! Вчитися їм ще й вчитися!

Я розкрила записи чергового студента, пробігла по них поглядом і відчула, як у мене холодніють кінчики пальців.

— Нерсі Кентер, — прочитала після цього підпис нагорі пошитих аркушів і повернулася до читання, бурмочучи собі під ніс. — Водна мантикора… Самець… Залізи, що виробляють отруту, знаходяться… Особливості… Спостереження…

Серце з кожним прочитаним рядком билося все голосніше, дихати ставало важче. Я вже знала, що прочитаю у його записах. Знала, але все одно продовжувала читати, ніби це могло щось змінити.

“...Дивні особливості, які раніше ніхто не спостерігав за представниками водних мантикорів.

На практичному занятті ми могли спостерігати, як від тривалого перебування на суші бестія миттєво загинула. Більше того, стала немертю.

Випадковість, що призвела до стрімкого повернення водної мантикори в Омут, не дозволила досконально вивчити зміни в аурі бестії.

Можливо, причина полягає в тому, що бестія обрала своїм місцем Омути Відьом. Вивчено ці місця не досконально, тому можливі відхилення у розвитку.

Я хотів би вивчити цей феномен. Існує шанс, що це проллє світло на способи знищення Омутів Відьом. Я припускаю, що магічна енергія, накопичена в цих місцях, може повертати бестiй нижчих матерій до життя. Шляхом зміцнення у тілі істоти магії смерті — некромантії…”

Знову вилаявшись, я закрила записи Нерсі і залишила позначку у своїх.

У голові гуділа лише одна панічна думка: “Він знає! Що робити? Що? Нерсі не залишить так просто те, що встиг побачити”.

Боги, та за що на мене стільки випробувань одночасно?! Адже я не можу знову прийти до архімайстера Варанда і повідомити, що один з першокурсників дізнався про моє прокляття! Це поставить під удар і мене, і його та всю академію.

Що ж робити?!

Нижчі матерії!

"Саме вони", — в пам'яті спливли слова, які сказав Ріхтан фон Логар при нашій вчорашній зустрічі.

Я різко зупинилася, спіймавши себе на тому, що встигла схопитися і пройтися аудиторією до вікна і назад. У голові наполегливим молоточком стукала якась думка. Але варто було тільки спробувати зловити її, як усе вислизало.