Наречена для дракона - Марія Люта

 

- Що встане? - не зрозуміла я.

Жюстін закотила очі:

- Питання встане, Урх його забери.

 

Я ж нарешті здогадалася, що вона мала на увазі, але сама собі не повірила: не може ж жінка таке вимовити вголос! Навіть якщо лише натяком. Вловила усмішку Габріеля і зрозуміла: виявляється, може.

 

- Дякую, матиму на увазі. До побачення, - я поважно схилила голову і покинула крамницю, даючи собі зарок, що ноги моєї тут не буде.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно