Пані Язикатої Хати 2 - Ялинка Ясь
Мужик чортихнувся, смикнув джинси і… прийшов до тями.
«Слава всім богам, здається, допомогло! - подумала Стьопка, - чи чого він завмер?»
Наступні три секунди їй видалися нескінченними. Навколо стало так тихо, що вона чула, як б'ються їхні серця.
Потім Гор розтиснув руки і зробив крок назад. Стьопка сповзла по стовбуру вниз, подряпавши свій багатостраждальний зад ще більше і впала прямо на вологу траву.
Сили залишили її якось разом із незадоволеним бажанням, тому вона насилу піднялася на ноги, обпекла Гора, який тупо дивився на неї і не моргав, гнівним поглядом.
-Козел! - видавила крізь зуби, натягуючи білизну з джинсами, - сховай причандалля, застудиш!
Лісник розсіяно поправив штани, все ще не тямлячи. Стьопка підійшла до нього і щосили вліпила ляпас. Одразу погляд чоловіка став усвідомленим і в ньому прослизнула тривога.
-Стєша, що... Твою ж через коліно! - вилаявся він, - ми, що? Ми…
-А ти не пам'ятаєш? - спитала Стьопка.
-Н-ні...
-Живи, плішивий, нічого не було! - зло сказала вона і натягла куртку, яка знайшлася в парі метрах від злощасного дерева.
-Я не плішивий! – образився чоловік.
-Будеш, якщо ще раз на мене накинешся! Ми ж ледве… чорт, Горе, що це взагалі було?!
-Гадки не маю! За відчуттями, приворот... А що ти зробила? Чому я зупинився? – лісник озирався на всі боки, - смак у роті жахливий… - він скривився, наче сьорбнув кислого квасу.
-Подзвони матусі і скажи спасибі! Її подарунок нас щойно врятував! — Стьопка все ще сердилась, хоч і розуміла, що винен не він. «До речі! Це ж справа рук Катрусі!»
-Скажу обов'язково…
-Там у твоїй спальні на тебе дехто чекає, - продовжувала Степанія, - у пікантному вигляді і…
-Там Катерина, так? – спитав Гор дивним голосом.
-Саме так. Не запитаєш, чим вона там займається?
-Краще подивлюся! - лісник розвернувся і на дерев'яних ногах пішов до будинку. Стьопка рвонула за ним. Побачивши на порозі рикоя, що вилизувався, Стьопка зупинилася і накинулася на того:
-А ти що, весь цей час тут був і не прийшов на допомогу? - "кіт" відірвався від своєї важливої справи і подивився на неї з нерозумінням, - зрадник! - сказала Стьопка і поспішила за Гором.
«Дівчата гарненькі, тихенькі, миленькі! Звідки ж погані жінки беруться?»
Не дійшовши до спальні кілька кроків, вони знову почули стогін. Гір відчинив двері і завмер. Поперек його ліжка лежала повністю оголена Катерина і... догоджала собі руками.
-Ану, відвернися! - скомандувала Степанія. Гор слухняно розвернувся. Що дивно, Катерина на їхню появу ніяк не відреагувала. Її тіло вигиналося дугою, очі закотилися, з пересохлих губ виривалися нелюдські стогін.
-Ого її розвезло... доведеться врятувати, а потім прибити! Гор, принеси склянку води, будь ласка!
Коли чоловік приніс воду, Стьопка вилила в неї дві останні краплі, що залишилися, з пляшечки Матильди і скомандувала:
-Ти тримаєш, я вливаю!
Вона стежила за Гором, намагаючись побачити в його очах пристрасть чи бажання, але він якось надто байдуже зграбував фігуристу красуню, і тримав за підборіддя, поки Стьопка «поїла» зіллям.
Катруся сіпалася, крутила головою, частина води вилилася на ліжко, але, зрештою, більшу частину випила.
-Заверни її у ковдру! - скомандувала Свирянка, і з полегшенням зітхнула, коли шикарні тілеса молодої суперниці приховала щільна тканина.
-Ну що, прийшла до тями?
Катерина сіла на ліжку і дивним поглядом подивилася на Стьопку.
-Не чекала мене тут побачити?
-Де я? – хрипким голосом запитала дівчина.
-Не знаєш?
-Н-ні... ніколи тут не була...
-Думаєш, повірю?
-Так начхати мені, віриш ти чи ні! Де я? - заверещала красуня.
-Дурою прикидаєшся? Гаразд, не важливо, забирай манатки та вали!
-Де я? Що ти зі мною вчинила? - продовжувала верещати дівчина.
-Я? Та впала ти мені! - обурилася жінка, - Сама приперлася!
-К-куди приперлося? Чий цей будинок? Чому… я гола… – останніми словами голос красуні зірвався на хрип.
-Добре, нагадаю, я не горда. Ти прийшла спокусити Гора і забризкалась все скрізь якимись феромонами.
-Я?! - зблідла Катруся.
-Ні - я! - психанула Стьопка.