Його зухвала дівчинка - Джулія Ромуш
Я не повинна відчувати того, що зараз відчуваю і мені ніколи не слід забувати, хто стоїть переді мною. Це найнебезпечніший з людей. Мій нічний жах. Похмура хмара на моєму чистому небі. Шматок лайна на вистриженому весняному лужку. Це Роберт Янг і я довгі роки переконувала себе в тому, що гіршого за нього в моєму житті немає і бути нічого не може, але чому я тоді млію в його обіймах й не зводжу погляду з губ?
Кожна секунда тягнеться болісно довго, поки він по міліметру наближається, і я дивом стримуюсь, щоб не взяти ініціативу у свої руки. Не роблю цього тільки тому, що не хочу дурепою почуватися і давати приводу для знущань. Він же буде з мене знущатися, тут до ворожки не ходи.
- Така ти мені подобаєшся більше. - Я не встигаю відреагувати на його слова, тому що губи Роба впиваються в мої поцілунком, який я собі навіть уявити не могла.
Все так дико і первісно, що думки відносяться геть і залишають мене беззахисною перед цим змієм спокусником. Звідки він так добре цілується? Звичайно, досвід у нього великий у поцілунках.
Мені так добре, але від цих мимовільних думок ще й так страшно неприємно, ніби оцту в чай хлюпнули. Це протверезить і як би не хотілося зробити навпаки, але я перша його відштовхую. Різко б'ю у груди й від несподіванки Роб робить кілька кроків назад. Завжди б бачити його таким розгубленим як зараз. То наш поцілунок на нього так подіяв? Що, невже я така красуня, що він навіть дар мови втратив?! Гляньте-но, навіть отрутою не розкидається.
- Я піду, мені час. - У будь-якій незрозумілій ситуації краще тікати, тож я збираюся зайнятися саме порятунком своєї шкірки. - З тебе і цього достатньо як застава за допомогу!
Здається, Роб починає приходити до тями швидше, ніж мені потрібно і ледве не хапає мене за руку, але я встигаю втекти.
- Виштребенька! - Кричить мені в слід. - Алісо, стій!
Здається, ще й біжить, але зараз лунає дзвінок і з аудиторій починає вивалювати народ, так що я швидко розчиняюся в натовпі.
Налаштовую себе на те, що мені не можна думати про те, що сталося, і краще це навіть не намагатися аналізувати. Найправильніше буде відірватися і я згадую, що у мене є одна дуже важлива і невідкладна справа, на ім'я Патрік і під кодовою назвою "Аліса в країні науки".
Швидко пишу йому повідомлення та біжу до бібліотеки. Це місце я вибрала не попросту, там Янга зі свічкою в руках не застигнути, так що моє очікування та перебування цілком безпечне. Навіть у цьому плюси свої є. Наприклад, якщо хтось з викладів проходитиме, то подумає, що я дуже віддана навчанню. Дрібниця, але може зіграти мені на руку, адже я працюю на свій авторитет... Якого в мене немає.
Патріка немає досить довго і я реально подумую, що краще взяти якусь книгу і саморозвиватися, якщо чекати ще невідомо скільки. Інтелектом теж потрібно вміти перемагати, а не лише рухами в такт музиці, хоча останнє ефективніше та простіше.
Я беру з полиці найширший томик і ховаюся за нього, поки що, вдаючи що читаю. Як шпигун виглядаю і сканую кімнату, але Патріка все немає та немає, і я починаю так хвилюватися, що вирішую йому зателефонувати. Як не дивно, буквально відразу чую вібрацію позаду й обертаюся на сто вісімдесят.
- І давно ти тут сидиш?
- Хвилин двадцять. - Я рота від шоку відкриваю і тільки хочу почати сваритися, як Патрік своєю милістю просто вражає наповал.
- Ти така прикольна, ти знаєш про це? Ти мені дуже подобаєшся...
- Тож ти сидів у засідці й стежив за мною?
– Я спостерігав. - Хлопець рухає стілець і підсідає ближче, опиняючись на одному рівні зі мною.
- Я через це на лекцію запізнюся, а ти ж знаєш, що для мене зараз важлива думка кожного викладача.
- Не хвилюйся ти так, я ж сказав, що допоможу. - Патрік відразу стає серйозним і простягає руку вперед. Чекає, але я повільно розумію від усього цього, тому дивлюся на нього, - заліковку давай.
- Так, так, точно. - Геть-чисто все з голови випало. Через цього Янга мозок як діряве решето. - Тримай.
- Тобі треба буде прийти її забрати після десятої вечора.
- Чому так пізно? - Це мене трохи насторожує, бо після комендантської години у мене можуть розпочатися проблеми, якщо застукають за межами свого блоку.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
