Наречена для дракона - Марія Люта

Схоже, у Ректора були схожі асоціації...

Габріель прикрив очі, різко видихнув, і одними губами прошепотів:

- Анно, не грайся зі мною.

Я ж щиро обурилася:

- Я лише старанна адептка, що старанно виконує наказ свого Ректора.

- Сподіваюся, свій борг ви виконуватимете так само старанно, адептко.

Про що це він!?  Невже натякає на ще одну близькість, що я обіцяла за його "послуги" - і прямо серед білого дня, на парі, перед усією моєю групою!?

Я миттю залилася фарбою. Хвала Всевидячому, решта спудеїв все ще моргала і витирала сльози з очей, зір до них ще не повернувся. Тільки лорд Лей уважно стежив за нами, заклинання засліплення, схоже, на нього не вплинуло, як і на Габріеля. Може, вони мають артефакти однакові? Адже вони друзі.

- Містрес Анно, - голосно промовив ректор. - Попри ваше сліпуче заклинання, ваше володіння предметом не можна назвати блискучим. Воно справді плачевне. І я особисто займуся вашою підготовкою, інакше, боюся, мені доведеться виключити вас із Академії. Розклад занять надішлю офіційним вісником.

Дорогі читачі!

Подобається історія? Тоді  не забувайте додати її в бібліотеку, вліпити вподобайку і підписатись на автора!  Буду дуже вдячна))

 Далі буде цікавіше;)