Леді для герцога - Неталі МакКензі

      Одна з гувернанток якось сказала, що важливо, яке перше враження складає юна леді. Батько Крістофера розповідав, що син завжди дотримується етикету. І вона мріяла, що своїми манерами вразить нареченого. Кілька днів вона відточувала свій реверанс по кілька годин. Від зусиль у неї німіла спина та тремтіли коліна. Та вона досягла свого. Її реверанс був гідний самої королеви. Без сумніву, кожен, хто був присутнім на балу оцінив її старання. Кожен, але не герцог. Той, для кого вона старалася, не оцінив ні її намагань, ні її манер, ні її самої. Тоді вона проявила несподівану для себе тверду витримку. І зуміла не видати своїх емоцій. Попри обвал емоцій в душі жоден м'яз не здригнувся коли герцог безцеремонно покинув її в залі. 

       І от, через стільки років їй знову знадобилася ота тверда витримка. Але цього разу через те, що герцог дивився на неї оцінювально. І в цьому вона була переконана. Адже до цього багато чоловіків заглядались на неї. Та усім їм вона давала відсіч. Джейн відчувала погляд Крістофера кожною клітиною свого тіла. Здавалось, що своїм поглядом він керує сотнею мурашок які то біжать по її тілу в одну певну сторону, то розсипаються в різні сторони. 

         - Крістофер. - навмисно розтягуючи ім’я промовила Джейн. 

        - Саро - галантно поклонився герцог все ще блукаючи у своїх думках. 

        - Брукбері наголосив, що Вам було вкрай необхідно зустрітись зі мною. Я тут. Але Ви не поспішаєте пояснити причини нагальності та таємничості. 

      Тверезість думок повернулася до герцога. На його подив, леді Грейсон уміла добирати слова, які досягали цілі. І він в цьому в черговий раз щойно переконався. А значить - тим цікавішим буде проводити з нею час - посміхнувся про себе Крістофер. І хто-зна, можливо вона не заперечить щодо компанії на кілька годин у спільному ліжку. СТОП! Відразу ж так само подумки зупинив себе герцог. Він одружується з леді Дорсет. А Сара - її найближча подруга. Навряд чи вийде насолодитися її компанією так, щоб Джейн не дізналася. До того ж Сара в любовних успіхах навряд чи свідома. І просто так розірвати стосунки з нею навряд чи вийде. 

      При думці, що він міг би стати першим коханцем Сари він відчув зрадливе напруження в паху. Думка про те, що саме він може навчити її любовних утіх, лише збільшувала збудження. Раптом він спохватився. Навіть бувши дівицею Сара, ось так стоячи навпроти нього, могла помітити вагоме здуття панталон. Вона володіла на диво високим розумом і цілком могла здогадатися про причину цього. Найкращим способом було розташуватися поза полем її видимості. Для цього цілком підходила прогулянка. “Сподіваюсь це допоможе охолодити бажання” - подумки помолився Крістофер. 

        - Гадаю, що під час бесіди нам було б краще прогулятися тихим місцем. Що скажете? 

       Не чекаючи відповіді герцог прилаштувався праворуч Джейн та подав їй руку.  

     Увесь його вид говорив про те, що відмова не приймається. Джейн хотіла викрутитись. Але прикусила язика розуміючи, що інакше вона ризикує залишитися в незнанні причини появи герцога. 

       - Гадаю прогулянка вздовж ставка буде якраз тим, що потрібно. 

         - Тоді леді - прошу. - він поглянув на свій лікоть, який висів в повітрі в очікуванні руки Джейн. - Боюсь, без вашої участі мені туди не дібратись. Я зовсім не знайомий з маєтком. 

      Його губи зігнулись в одній із найчарівніших та найзвабливіших посмішок які їй доводилося бачити. 

     Джейн не могла встояти. І на це було дві причини. Перша - вона бачила цю посмішку раніше. Однак герцог Холстон адресував її різним жінкам під час балів. І за спостереженнями Джейн, звабник та його жертва після цього зникали з зали на певний проміжок часу. А іноді й зовсім із балу. В такі моменти Джейн бажала вшануватися хоча б частини цієї усмішки. Щодо другої причини, то дивлячись на цю гульвіську посмішку Джейн танула наче сніг на весні. Вона розуміла, що відбувалось. Однак, вдіяти нічого не могла. Джейн навіть почала підозрювати, що була готова на все, що б не попросив герцог. Але ця думка її ніскільки не страшила. 

     Кілька хвилин вони йшли в тишині. Герцог знав, що рано чи пізно постане питання потреби їх зустрічі. І ці кілька хвилин використовував для того, щоб вигадати найбільш правдиву відповідь. 

     Джейн не намагалася порушити цю тишу боячись, щоб випадковий слуга не почув їх розмови. Вона мала бути особистою. Вона відчувала це. А вона не була з тих леді, що виставляють своє життя на показ, особливо перед слугами. Зрозумівши, що навіть випадковий слуга не з’явиться неподалік них, вона вирішила перервати тишу. 

      - Отож міл... Крістофер. Тут Ви не зустрінете жодного свідка нашої розмови. Можливо, Ви врешті розповісте причину нагальності. 

     Герцог оглянувся. Вони були поряд зі ставом. Маєток лишився доволі далеко позаду. Тож навряд чи хтось їх почує чи побачить. 

       - Якщо Ви наполягаєте, Саро. 

       - Хм. Якщо я не помиляюсь, то Ви самі мене терміново хотіли бачити. 

      “І не лише бачити” - подумки відповів Крістофер. І тут йому прийшла чудова думка, як можна було пояснити цю зустріч. Тож ж в голос відповів те, що було невинним та пристойним. 

        - Я хотів попередити Вас. 

        - Попередити мене?! Але про що? 

        - Мій камердинер повідомив, що деякі зі слуг перешіптуються про дивний збіг у наших з Вами приїздах. 

         - Не розумію. В чому тут може бути дивина. І чому Вас це турбує? 

           - Вони вважають, що ми таємні коханці. 

      Джейн від несподіванки завмерла. А за хвилину голосно розсміялася. Крістофер мовчки спостерігав за нею піднявши ліву брову. Йому подобався її сміх. Але, на його погляд, він був не зовсім доречним в ситуації, яку він їй описав. Невже вона така легковажна?  Зрештою він не витримав та перебив її своїм прямим запитанням.