Тепер твоя. Книга перша - Єва Басіста

- У кожного різні інтереси, - відповідаю, не дивлячись на нього. Хоча насправді я сьогодні не хотіла нікуди йти. Думала зробити генеральне прибирання у квартирі - вимити кожний кутик, а після цього прийняти ванну з пінною та валятися на дивані в пошуках вакансії - треба роботу.

- Значить, ти незвична дівчина, - продовжує, а я шкірою відчуваю, що він досі таращиться на мене.

- Не знаю, - відповідаю та намагаюся не звертати увагу на його поведінку. Хоча це неймовірно важко. Невідомий чоловік "пожирає" мене.

Ми мовчки стоїмо десь хвилину. Я молюся, щоб він кудись здимів, а сама йти не хочу, бо зараз у цьому натовпі загублю Діану. І як на зло він нікуди не дівається - шпиляста гора.

- Що ти робиш після заходу? - дає мені таке запитання ляпас.

Що?

Кручу до нього голову. Позираємо одне на одного. Я збентежено кліпаю. Хочеться засміятися, але його вираз обличчя дає втямити, що він серйозно питає, а не просто так. Чекає на відповідь.

- Йду додому, - відповідаю перше, що спадає на думку.

- Можу підвезти, - ступає на крок ближче, що починаю відчувати його парфум.

- Не треба, - нервово усміхаюся. - Мене подруга обіцяла підвести.

- Це добре, але…

Його очі нападають на моє декольте, а потім повзуть нижче. Навіть не хочу думати, що він там зараз собі уявляє. Збоченець. Знайшов до кого лізти - хай шукає даму свого віку.

- Що «але»? - відходжу на крок від нього та складаю руки на грудях.

- Як тебе звати? – ігнорує.

- Ада, - різко кидаю в нього. - Ви не відповіли мені.

- А для чого чоловік може цікавитися, що робить дівчина ввечері? - кидає зустрічне запитання. Мені не п'ять рочків - тямлю, що має на увазі. Утім не на ту напав - я не розпусна дівиця.

- Невже я схожа на шльондру? – виставляю перед ним бездумно гостре питання.

Він посміхається та злегка закусує нижню губу, яка у нього є пухкою. Загалом у нього гарні вуста.

- Ні, не схожа, - лунає від нього впевнена відповідь.

- То чому запитуєте про мій вільний час?

- Бо ти мені подобаєшся, - каже прямо. - Молоденька, гарненька, ще й на виставки ходить… Думаю, що з тобою буде не тільки в ліжку весело.

Я шокована. Його слова дають мені по голові. Весело в ліжку? Що він собі дозволяє? Гусак самовпевнений!

- Ви помилилися адресою - я не повія! - не приховую своє обурення.

- Бачу, ти запальна, - не реагує на мій стан. - Але не розглядай мої слова так гостро.

- Йдіть до чорта!

Невідомий усміхається та тягнеться руками до внутрішньої кишені піджака - виймає візитку та подає мені:

- Хотів би мати таку як ти. Якщо надумаєш - звертайся. Я тебе не ображу – запропоную гарні умови.

Я кривлюся. Він зовсім неадекват.

- Адо, бери.

- Думаю, що не варто – без сенсу.

- Це не мішок за спиною носити, - підходить ближче та "давить" своєю енергетикою.

- Гаразд, - беру її та кладу до кишені сукні.

- Буду чекати на твій дзвінок, - підіймає руку та торкається мого локона, а його очі наливаються вогнем. - Ти дуже вродлива.

Після компліменту покидає. Залишає по собі лише парфуми та безлад у голові. Ідіот! І придумав собі таке!

***
Зараз смішно. Допиваю каву та розумію, що якби тоді б не пішла на ту виставку, то не мала б зараз грошей.

- Гаразд, - відписую йому, а він у відповідь ставить вподобайку моїй відповіді.