Його зухвала дівчинка - Джулія Ромуш

Я стискаю пальці в кулаки й навіть встигаю зробити крок уперед, щоб висловити тренеру все, що я думаю про його рішення. Що ж це таке? Що за несправедливість? Значить я з-за цього вошивого козла, Роберта, щоб його, повинна сьогодні спортзал вимивати як Попелюшка? І все через те, що цей шалений не вміє контролювати себе?! Адже я нічого не зробила! Просто станцювала, а його начебто підмінили. Хлопець з котушок злетів за лічені секунди. Що його так сильно розлютило? У короткій спідниці він бачив мене вже не раз, невже саме сьогодні його щось прострелило? Чи це все його нестерпний характер? Не може мені дозволити жити як я хочу?

Підходжу ближче до тренера, який якраз цієї самої секунди розписує не найкращі перспективи своїм гравцям, пояснює, що буде, якщо вони після пар не прибіжать сюди, виляючи хвостиками.

- Що таке? - Мужик відразу розвертається до мене й окидає таким поглядом, що навіть мені стає страшнувато, - вирішила напроситися ще на кілька покарань?

Я навіть рота встигаю розкрити, щоб йому відповісти. Ось же зухвалець! Але не встигаю вимовити й слова, як на моїй руці стискаються пальці Міранди, і дівчина шепоче мені на вухо:

- Не здумай з ним сперечатися!

- Вона все зрозуміла і прийде після пар, - Міранда вимовляє це таким покірним тоном, що мені навіть доводиться обернутися, щоб переконатися, що це точно вона. Дівчина відразу штовхає мене вперед, а потім тягне за собою в роздягальню.

- Відпусти! - Вириваюся з її хватки й шиплю як шалена кішка. Я сердита до жаху і цілком можливо, що Міранда зараз стане тією, на кому я свою злість і зірву.

- Ти я бачу взагалі не розумієш куди потрапила? - Дівчина вигинає питально брову і дивиться на мене як на маленьку дитину.

- А куди я потрапила? В пекло?!

- Це не той універ, де ти вчилася до цього. Він відрізняється від решти. Зокрема в тому, що він утримується на гроші батьків багатих мажорів. І всі викладачі тут вибрані батьківським комітетом та наділені такими повноваженнями, що тобі й не снилося.

- І що з того? Цей чоловік навіть розбиратися не став! І я тепер драїти поли повинна після пар!

Міранда закочує очі й зітхає.

- Коротше, слухай та мотай на вус. Група підтримки залежить від баскетбольної команди. Ми пов'язані так тісно, ​​що ти навіть не уявляєш. Якщо команда виграє та їздить на ігри – тоді добре всім. Це бонуси й так до немалої стипендії. Попуски від викладачів і популярність в універі. Ми практично недоторкані!

- А яка стипендія у групи підтримки? - Я, здається, і справді чогось не розумію.

- А ти я бачу не безнадійна, починаєш ставити правильні запитання. Подвійна стипендія та ще бонуси щомісяця, які залежать від кількості ігор та перемог нашої команди.

- Нічого собі, - я навіть присвистую, а мої шестерні в голові починають дуже активно крутитися.

- Так ось, твоє завдання сьогодні помирити цих двох півнів, які через тебе готові горлянки перегризти один одному, тому що якщо їх і справді не буде на грі, то важко доведеться всім. І я не зможу стримати всіх дівчат з групи підтримки, які захочуть влаштувати тобі темну за те, що вони не отримали своїх бонусів. Вони чудово бачили через кого бійка почалася.

А це мені вже не подобається.

– І як ти мені пропонуєш це зробити? Вони й без мене один одного терпіти не можуть.

- До вчорашнього дня вони мали перемир'я. Жодної бійки за два останні місяці, - Міранда посміхається і примружує очі, - але варто було з'явитися тобі, як усе пішло до біса. Вони ніби збожеволіли. Янг навіть від стипендії був готовий відмовитися. Отже, я впевнена, що ти мені розповіла далеко не все про те, що вас пов'язує.

- Добре, я прийду до спортзалу після пар. Але тільки не варто думати, що я вмію творити чудеса. Я й гадки не маю що потрібно зробити, щоб ці шалені не кидалися один на одного.

- Як варіант перестати провокувати їх обох. Ти не зможеш мати відносини відразу з двома хлопцями. Точніше не так, з цими не зможеш. Так що моя тобі порада - або зливай двох, або вибирай когось одного.

Міранда навіть не дає мені можливості сказати щось у відповідь, просто встає і виходить з роздягальні, залишаючи мене в повному шоку. Ну супер! І як мені тепер утихомирювати цих шалених?

Пари, як на зло, пролітають дуже швидко. Я навіть озирнутися не встигаю, як уже вільна і можу йти прямо в пекло. Викладач відпустив нас на двадцять хвилин раніше кінця пари, і я вирішую, що не чекатиму хлопців неподалік спортзалу, а відразу почну працювати.

Заходжу в спортзал і розумію, що я трохи погарячкувала з тим, що зможу сама тут щось зробити, тому що тут напівтемрява, практично нічого не видно, а де вмикається світло я й гадки не маю. Бачу, що неподалік мене стоїть відро і поруч з ним лежать ганчірка та швабра. Крива посмішка сама з'являється на губах. Хто ж такий дбайливий? Все прямо підготував!

Ну, мені не залишається нічого, крім як взяти відро і піти набирати в нього воду.

Коли я повертаюся до спортзалу картина не змінюється. Там, як і раніше, темно і нікого немає. І тільки я хочу вийти з приміщення, як чую якісь звуки. Озирнувшись на всі боки я розумію, що тут хтось є і судячи з того, що я бачу невеличкий промінчик світла з прочинених дверей тренерської, хтось не вміє за собою зачиняти двері. Ну звичайно ж я поперлася подивитися, що там відбувається, настільки зацікавилася, що навіть відро забула залишити, так з ним і пішла.

- Я бачила, що ти бився через ту козу драну! - Чую знайомий голос, від якого мене відразу перекошує. Це ж голос тієї шістки, що всіляко намагалася мене сьогодні підставити!

Підходжу ближче та застаю картину маслом. Роберт не вміє вчитися на своїх помилках. Хлопець стоїть біля столу, на якому сидить та сама шістка і розстібає її кофту. Здається, він вирішив так відтягнутися!

Від чогось пальці на ручці відра стискаються сильніше, а всередині все неприємно палає від того, що я бачу.

- Вона мені й даремно не потрібна, ти її бачила? - Янг вимовляє це таким тоном, що ця кобила починає гидко сміятися.