Позбав мене від нареченого, сестричко - Ольга Обська

Розділ 7. Сніговий Дід

Ліза відчула приплив сил та наснагу, коли Елізабет погодилася на авантюру. Пригода обіцяла добряче полоскотати нерви. Хотілося негайно дізнатися у сестри подробиці та деталі, які допоможуть у реалізації плану нейтралізації нареченого, але для неспішної бесіди необхідно було вибрати спокійніше місце. Поки що основним завданням було якомога швидше непоміченою вибратись із замку.

Елізабет розповіла, що сюди вона приїхала на автомобілі у супроводі своєї відданої компаньйонки Міранди. Охарактеризувала її коротко:

Міранда здасться тобі трохи екстравагантною, але їй можна довіряти.

Елізабет домовилася з компаньйонкою, що та чекатиме її в автомобілі скільки буде потрібно. Автомобіль для конспірації був припаркований за кілька десятків метрів від замку — у лісі.

Сестра дала всі необхідні орієнтири, щоб не заблукати, і Ліза вирішила, що настав час зникнути з замку. Ось тільки як вийти надвір без верхнього одягу, коли там мороз? У вікно було видно, що сипле густий сніг. Проте Ліза знайшла рішення. Серед карнавальних костюмів вона відшукала червону накидку, облямовану хутром – зійде за шубку.

Вона обережно прочинила двері, щоб перевірити, чи порожньо в коридорі. На щастя, шлях був вільний. Очевидно, чоловіки загубилися в коридорах замку в гонитві за котом. Ліза тінню вислизнула з кімнати і поспішила до чорного виходу з замку, намагаючись слідувати тим маршрутом, який описала їй у повідомленнях Елізабет.                                         

Брайан вирішив провести вечір у вітальні біля каміна за переглядом свіжих газет. Передсвяткові номери рясніли яскравими заголовками і майже повністю складалися з колонок світських новин. Брайан почав читати першу статтю з гучною назвою "Головна інтрига сезону".

Черговий сезон добігає кінця. Цього року основним джерелом скандалів і головною сенсацією несподівано стала юна дебютантка леді Елізабет О'Хайєс, чиї скромність і вихованість не викликають сумнівів, однак її незліченні відмови найдостойнішим кавалерам викликали бурхливе обговорення в суспільстві.

Наш кореспондент дізнався з достовірних джерел ексклюзивну інформацію про те, що кілька днів тому леді О'Хайєс отримала ще одну шлюбну пропозицію — від віконта Брайана Корнеллі. І тепер основна інтрига закриття сезону: чи відповість леді Елізабет згодою або ж на віконт теж чекає відмова.

Брайан з роздратуванням відклав газету. Він не любив журналістів, які прагнули з усього зробити сенсацію. Вважав представників цієї професії настирливими створіннями, які не варті навіть єдиного доброго слова. У його правилах було ніколи не давати інтерв'ю і завжди обходити їх десятою дорогою, тільки це не допомагало — вони все одно пхали носа в його особисте життя.

— Ваша світлосте, я приніс вам пунш, — у вітальню увійшов управитель з тацею в руках.

Кілька ковтків гарячого напою — це саме те, що потрібно Брайану.

— Освальде, ти виконав мої доручення? — приймаючи келих, поцікавився віконт.

— Ви про кота? — незворушно перепитав управитель.

— Я про кота. Він ще у замку?

Обличчя Освальда стало ще незворушнішим.

— Гадаю, нам треба хвилюватися через інше.

— Через що ж?

— Ви не віддали жодних розпоряджень щодо завтрашнього обіду.

— Хіба ми даємо завтра обід?

— Ні, я про обід на двох. Для вас і вашої майбутньої нареченої, — Освальд багатозначно вказав поглядом на статтю, яку щойно читав Брайан. — Моя матінка любила казати: лише дві речі можуть пом'якшити серце жінки — діаманти та шоколад.

Ну от, навіть власний слуга кепкує і натякає, що Брайан може отримати відмову.

— Чому ж ти досі неодружений? — не втримався від іронії Брайан.

— Я ще замолодий для одруження.

У сорок років?

— Добре. Даю розпорядження подбати про завтрашній обід. І все-таки що з котом? Мені б не хотілося, щоб напівдика тварина гасала замком, коли тут гостюватиме леді Елізабет.

— Ваша світлосте, у нас є серйозніша проблема. Ви вірите у Снігового Діда? — Освальд знову ухилився від відповіді.

От пройдисвіт.

— Не заговорюй мені зуби.

— Але я щойно бачив його в замку.

Якби ці слова були адресовані дитині, то, безперечно, привели б її у захват. Дорослі люблять розповідати дітям про Снігового Діда — веселого добродія, підперезаного червоним поясом, у червоній хутряній накидці та капелюсі, який у новорічну ніч залишає малюкам під подушкою подарунки. Брайан жодного уявлення не мав, який сенс у цій традиції. Чому б батькам просто не подарувати дитині подарунок? Чому треба непомітно покласти іграшку під подушку та запевняти, що її приніс добрий Сніговий Дід?

— Ваша світлосте, погляньте, — Освальд кивнув у вікно. — Що я казав?

За вікном у світлі ліхтарів виразно виднілася постать у костюмі Снігового Діда, яка пробиралася до воріт.

— Може, настав час перевіряти, чи не з'явилися у нас під подушкою подарунки? — іронічно підняв брову Освальд.

Брайан мав кращу ідею. За сьогодні він уже втомився від непроханих гостей. Спочатку кіт, тепер ось Сніговий Дід. Час покласти цьому край!                                            

Крістофер зупинив автомобіль за кілька десятків метрів від замку.

— Вважатимемо, що автомобіль заглухнув тут, — з усмішкою сказав він сестрі, вибираючись назовні.