Як відірватися перед весіллям - Аліна Амор
- Що сталося? Що вона сказала тобі?
Наша розмова з Піфією була такою особистою, інтимною, що я не готова була її переказувати, тому відсторонено відповіла:
- Якісь дурниці, як ти й казав...
Але мої слова його не заспокоїли:
- Бель, я ж бачу, що вона налякала тебе. Не варто слухати марення старої відьми, що вийшла з розуму!
- Так, ти маєш рацію, - мляво відповіла я і байдуже знизила плечима, відвівши погляд.
Він недовірливо подивився на мене, але нічого не сказав.
Ми знову розштовхали Бранча, але він крізь сон пробурмотів, щоб залишили його в спокої, і він спатиме тут. Що ми й зробили, оскільки знову слухати скарги троля на нашу жорстокість і байдужість не було бажання ні в мене, ні у Деміана.
На зворотному шляху граф знову спробував мене розговорити, але скоро зрозумів що це марно. До самого селища ми йшли мовчки хоч він і продовжував кидати на мене стривожені погляди.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно