Дитина від батька мого чоловіка - Олександра Багірова

— Я вагітна, мій генерале! — обіймаю коханого.
— Ілоно, що в тебе в голові? Вітер та рожеві слоники? — в рідному голосі стільки зневаги.
— Коханий, нехай вагітність не запланована. Але ж малюк — це радість! Ми станемо сім'єю!
— Ми? Серйозно? — їдкій сміх заповнює кімнату. — Чому ти вирішила, що батько саме я, а не хтось інший із твоїх мужиків?
— Що ти несеш?! Якщо ти не готовий до сім'ї, так і скажи!
— Хм… я давно маю сім'ю, — ловить у капкан свого погляду.
— Не розумію… — завмерла. Приросла до підлоги.
— Я одружений, Ілоно. Мене цілком влаштовує моя дружина.